Українські письменники та громадські діячі брати Капранови переконані, що незалежно від ухвалення Виборчого кодексу у Верховній Раді будуть ті самі люди, або люди дуже схожі на тих самих.
Про це вони заявили на своїй сторінці у facebook.
На переконання Капранових, отримати мандат депутата можна лише витративши великі гроші.
“Якось про це не говорять і до розрахунків не беруть – але виборча компанія коштує дорого. Лише за право обиратися з кожного кандидата беруть грошову заставу – 12 мінімалок. Не занадто великі гроші, але їх десь треба взяти. А потім починається: газети, листівки, ролики, ефірний час, агітатори, поїздки, члени виборчих комісій і таке інше – усе це потребує оплати, і без цього до Верховної Ради не потрапиш. Навіть не думайте, що власна популярність допоможе вам зменшити витрати – закон суворо забороняє безоплатну рекламу і слідкує, щоб ваш виборчий фонд оплачував кожну хвилину і кожен квадратний сантиметр агітації. Так, великі політичні партії постійно порушують ці правила – але ж на те вони й великі. Їм пробачать, вам – ні”.
“А які джерела доходів має депутат? Передусім зарплатню, за яку його постійно шпетять виборці, якою постійно тицяють в очі. “Депутати зажралися!” – чуємо звідусіль. Але скажіть, будь ласка, хто буде сидіти у Верховній Раді, отримуючи три копійки? Та й навіть якби зарплатня була захмарною, все одно її не вистачить, щоб повернути гроші, витрачені на вибори, бо там мільйони.
Отже що залишається депутату? Звісно, шукати заробітку. Ні, не “трошки шити” і не виступати з лекціями – це несерйозно. Гроші у парламенті можна заробити, просуваючи потрібні законопроекти, подаючи потрібні депутатські запити і т.ін. Кому потрібні? Звісно, тим, у кого гроші є, тобто олігархічним групам. Тобто треба стати членом якоїсь фракції і присмоктатися до тої ж цицьки, що і всі”, – зазначають відомі письменники.
Капранови стверджують, що усі зміни виборчого законодавства – не більше, ніж димова завіса, яка прикриває процес купівлі мандатів і депутатів.
“Ми багато років обираємо до Верховної Ради нових, а потім дивимося – обрали тих самих.
Тому давайте не будемо вестися на цей фокус у тисячний раз, а зосередимося краще на питанні, як впливати на тих депутатів, що є, а не на тому, як знайти казкового лицаря або гомункула, який не знає, що таке гроші – та ще й не одного, а хоч би двісті двадцять шість, щоб вони утворили більшість”.