Як відбувається процес донорства яйцеклітин?

Щастя батьківства – дар, який даний не кожній подружній парі. За статистикою у Україні від 17 до 20% чоловіків і жінок безплідні. З досягненнями репродуктології це вже не означає, що вони не почують заповітні слова “тато” і “мама” від власної дитини. Здійснить мрію пар програма екстракорпорального запліднення із донорськими ооцитами. Для її реалізації використовуються яйцеклітини жінки-донора, яка виявила бажання взяти участь у цій програмі. Такий шляхетний вчинок передбачає й гідну оплату. Усі нюанси донорства яйцеклітин розглянемо нижче у цій статті.

Потреба в яйцеклітинах обумовлена жіночим безпліддям або настанням менопаузи. Очевидно, що брати участь у програмі можуть здорові представниці, організм яких регулярно продукує ооцити високої якості.

До слова, у Вінниці донором яйцеклітини ви можете стати заповнивши анкету на сайті – https://donorstvo-yaitseklityny.com.ua/vinnytsia/, тут вам гарантують анонімність та конфіденційність, а також винагороду у розмірі до 60 000 гривень.

Вимоги до донорів

Звичайно, вимоги до донорів яйцеклітин відрізняються у різних клініках, але в більшості вони такі:

вік від 20 до 34 років;
народження мінімум 1 здорової дитини;
психічне здоров’я. До програми не допускаються жінки із шизофренією, епілепсією, іншими ендогенними психічними захворюваннями. Перед участю майбутній донор обов’язково проходить консультацію у психотерапевта;
фізичне здоров’я. Жінка проходить комплексне медичне обстеження виявлення органічних патологій. Призначаються флюорографія, електрокардіографія, інші інструментальні дослідження;
відсутність надлишкової ваги;
жінка-донор не працює на шкідливих виробництвах.
ну і звичайно жінка немає палити та зловживати алкогольними напоями.

Як вибирають донора?

Участь у програмі донорства може бути анонімною та неанонімною. Ситуації, коли використовується біоматеріал близьких родичів, – не рідкість. У таких випадках у дитини буде більше «рідних» генів. Таке рішення має і свої мінуси, які мають врахувати майбутні батьки. Ніхто не гарантує збереження тривалих добрих стосунків із донором. Його мовчання про участь у програмі може бути під великим питанням. Інформація про те, хто є біологічною матір’ю, у майбутньому може спричинити психологічну травму у дитини.

Найбільш безпечний варіант – використання донорських яйцеклітин із кріобанку. Це мінімізує ризики уроджених патологій у дитини. До біоматеріалу обов’язково додається інформація про фенотип жінки, її групу крові. Важливими є дані про резус-фактор, щоб уникнути резус-конфлікту при виношуванні дитини. Ключова інформація про донора ооцитів – національність, ріст, вага, колір очей, волосся, шкіри, форма обличчя, носа. На підставі таких даних легко підберуться ооцити, схожі на фенотип батьків. Фотографія, контактні та особисті дані донора майбутнім батькам не надаються. Так само сам донор ооцитів не дізнається, хто використовуватиме його біоматеріал.

Як часто можна здавати яйцеклітини?

Теоретично стати донором ооцитів можна необмежену кількість разів. Насправді ж здавання клітин передбачає ризики для організму донора. Вони зумовлені застосуванням гормональної терапії для стимуляції суперовуляції, наркозу під час проведення пункції яєчників. У поодиноких випадках використання гормонів може призвести до кровотеч, гіперстимуляції яєчників.

Згідно з рекомендаціями American Society for Reproductive Medicine, ставати донором ооцитів не більше 6 разів. Здавати яйцеклітини рекомендується не частіше, ніж 1 раз на 3-4 місяці. Важливо, щоб між двома гіперстимуляціями проходило не менше трьох природних овуляторних циклів.