Досвідчений СММ-менеджер бідкається: через інвалідність не може ані орендувати, ані придбати квартиру.
Понад три тисячі сиріт претендують на житло у столиці. Та ключі від омріяних осель наразі отримали лише близько сотні. Решта – в черзі, що може тягнутися роками, визнають міські чиновники. Тим часом люди, нерідко з інвалідністю, змушені поневірятися по знайомих, бо не вистачає навіть на оренду кімнати.
Сам на сам просто неба. 21-річний сирота Анатолій Тимчук, відколи закінчив вчитися, не має де жити.
Майже рік, як випустився із закладу, прописаний у гуртожитку був, і там мені було і безкоштовне житло – чотири роки там прожив. Жив у знайомих, то волонтери збирали мені кошти, щоб винаймати житло”, – розповідає сирота.
Досвідчений СММ-менеджер бідкається: через інвалідність не може ані орендувати, ані придбати квартиру. Власники житла, коли бачать вади хлопця, намагаються його уникати.
“Я за все своє життя довго не мав житла. Я тільки коли винаймав житло, то було дуже багато недоліків, наприклад двері високо закриваються. Там немає для мене всіх зручностей”, – бідкається хлопець.
Придбати житло у столиці самотужки хлопцеві не по кишені. Зароблених коштів ледь вистачає на харчі та компенсацію проживання у друзів.
Три рази до Київської міської адміністрації звертався, щоб вони дали точну чітку відповідь, що мені робити і як правильно діяти в цій ситуації. Є такий закон, що держава після школи повинна забезпечити житлом, якщо людина має статус сироти. Я не почув відповіді”, – каже Анатолій Тимчук.
Натомість юристи радять Анатолію Тимчуку не опускати рук і бути наполегливим. Адже закон на його боці. Місто зобов’язане надати йому однокімнатну квартиру.
“Забезпечення житлом. Відповідно, за соціальними нормами, передбачене житловим кодексом та рішенням місцевих влад. Можуть бути черги, може затягуватися розв’язання цього питання. Направляється запит, і діти-сироти забезпечені”, – пояснює юрист Василь Мірошніченко.
Аби отримати житло в Києві, особа зі статусом сироти має стати на квартирний облік, – пояснили нам у столичній службі у справах сім’ї.
“Наше завдання, як міської служби, – це проконтролювати, тому що раз-двічі на рік ми виходимо перевіряти документацію, чи всі діти поставленні на квартирний облік. Якщо взяти початок року, в нас, у Києві, десь близько 380 перебувало на квартирному обліку”, – зауважує заступник начальника служби дітей та сім’ї КМДА Олексій Наумук.
На сьогодні у столиці близько трьох тисяч сиріт. З них лише понад сотня отримала ключі від омріяних квартир. У службі у справах дітей та сім’ї визнають – черга й справді рухається надто кволо.
“Можна сказати, що останніх років 10 – квартири дітям не давали. Це починаючи з 2017-2018, за кошти міського бюджету було придбано 110 квартир”, – зазначив Олексій Наумук.
Дізнатися, скільки квартир місто планує видати сиротам цього року, Олексій Наумук намагався в Департаменті будівництва та житлового забезпечення. Коментувати на камеру там відмовилися. Направили листа. В ньому – жодної конкретики.
У департаменті будівництва і житлового забезпечення КМДА пояснюють: “Житлове питання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, районні в Києві державні адміністрації розглянуть у встановленому законодавством порядку згідно з чергою квартирного обліку”.
Доки квартирне питання блукає чиновницькими кабінетами, Анатолій Тимчук змушений шукати прихисток деінде.
“Мене зараз прийняв Червоний Хрест. Організація Червоного Хреста. Я там уже місяць перебуваю”, – каже сирота Анатолій.