Сьогодні, 25 травня від коронавірусу померла 64-річна лікар-анестезіолог Львіської обласної клінічної лікарні Ірина Федишин. Хворобу жінка переносила важко, була підключена до апарату ШВЛ.
Про це повідомляє LMN, пише “Цинічний Львів”.
“Коли Ірина Михайлівна тільки потрапила в інфекційну лікарню, вірила, що все буде добре. Згодом, коли її стан погіршувався, вона як медик розуміла, чим це може закінчитися. В останні дні у неї вже не було сил боротися. Ірина Михайлівна попросила сваху, аби вона вже сама опікувалася їх дітьми – сином пані Ірини Андрієм, невісткою Андріаною та трьома онуками, яких надзвичайно любила”, – розповідає LMN сестра Севастіана Карвацька з комісії УГКЦ у справах душ пастирства охорони здоров’я.
Колеги Ірини Федоришин з ЛОКЛ розповідають, що в кінці квітня з Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги у їх заклад перевели 60-річного пацієнта. Через важку серцево-судинну патологію чоловік перебував на лікуванні у реанімаційному відділенні. 28 квітня він помер. Згодом виявилося, що він був інфікований COVID-19.
Після цього випадку захворіла Ірина Михайлівна, яка до останнього рятувала цього пацієнта.
«Для неї лікарня – це все. Скільки життів вона врятувала! Ірина Михайлівна була надзвичайною жінкою. Тиха, врівноважена і водночас у ній було стільки живого. Вона була глибоко віруюча та дуже велика патріотка. Для неї так багато важили українські традиції, пісні, стрій. Цю любов до всього українського вона прививала своєму синові, онукам», – додає сестра Севастіана Карвацька.
Друзі та родичі покійної пригадують, що вона мала золоте правило: вчитися ніколи не пізно.
“Вже в поважному віці вона сіла за кермо. Її запал і ентузіазм був прикладом для молоді. Дуже любила подорожі, – додає знайома Ірини Федоришин Наталія Скочеляс. – Коли онуки були маленькими, вона ними жила. Водила в музичну школу, ходила з ними в музеї.
Тепер найстарша її онучка вже студентка медичного університету, середня – навчається у гімназії. А внучок, найменший, має три рочки. Востаннє ми з нею бачились на Різдво, гарно колядували. А зараз…”.

