У с. Дубрівка Самбірського району Львівської області вже тривалий час існує конфліктна ситуація довкола храму Святого Василія Великого, який до 1946 р. перебував у власності Української Греко-Католицької Церкви, а тепер зачинений. Після того як місцеві греко-католики оприлюднили в соцмережі світлини з різдвяних богослужінь просто неба перед зачиненим порожнім храмом, це викликало обурення серед людей різних віросповідань.
Як пише “Цинічний Львів” про це повідомляє Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
У повідомленні зазначається, що у 1946 р. радянська влада насильно відібрала храм Святого Василія Великого у греко-католицької громади і передала його Російській Православній Церкві. У 1994 р. храм було передано у почергове користування УГКЦ та УАПЦ, втім православна громада так і не допустила греко-католиків до богослужінь. У 1997 р. Львівська обласна державна адміністрація, проігнорувавши права греко-католиків на свій старовинний храм, передала його в одноосібне користування православній громаді.
“Храм Василія Великого села Дубрівка. Не можу мовчати, коли кричить душа і всі навколо роблять вигляд ніби усе добре, дивлячись на зачинені двері Дому Господнього!
Як споглядає на це Бог з високого неба, чи може ходить поміж нас і загдядає нам в очі нашої душі?
Чи любимо ми Бога, якщо закрили двері Його храму-дому?
Де подівся в людини страх Божий?
Чим керується вона, коли не впускає Євхаристійного Ісуса, а споглядає збоку і каже: «Моя хата скраю, я нічого не знаю»?
Яку дамо відповідь на Страшному суді за те, що Йому було холодно, на Нього падав дощ і сніг, Його пекло сонце, роздував вітер?
Невже ми – люди чекаємо СВІТСьКого суду? Чи може світ лише своє давно полюбив?
А якщо Божий Суд швидше настане а-ніж світський, тоді як станемо перед Небесним Татком?
Що Йому, Всевишньому скажемо?
Боїмось людського осуду , чи Божого гніву?
Чи може замало місця у новому храмі?
Ви не перед греко-католиками Його закрили, ви перед Господом його закрили!!!
Наскільки Ви любите Господа?
Чому храм, який був відкритий у часи переслідувань і підпілля УГКЦ , а зараз, на 30-му році Незалежності України зачинений?
Чому людина вирішує за Бога, де Йому,Творцю усього краще бути?
Чи зможе далі людська рука управляти ділами Божими тут на землі? Що її чекає?
Чи народився для нас Ісус , чи охристився у водах Йордану? Чи може Ісус і надалі не має де голови прихилити?
Чи живе Бог у наших серцях?
Спішімо відкрити Йому, нашому Небесному Отцю усі брами, вікна і двері своєї душі , серця. Відкриймо серця для Бога, для ближнього, для сусіда , родича, односельця, для старого і малого, для бідного і багатого.
Хто першим відкриє двері Його Дому через діла милосердя для ближнього?
Бажаю відваги і поступу, творення добрих діл і духовного зросту!!
Спішімо, бо не знаєм ні дня, ні години!!!
Усі запитання залишаю без відповіді. Мене болить душа, що храм, в якому молились мої рідні з діда-прадіда і слухали голос Божий залишається зачиненим.
Я не чекаю відповідей , кожен нехай дасть відповідь собі, своєму сумлінню, Богові дайте відповідь. Успіху!
Цією публікацією я не боюсь людського осуду, я радше боюсь, щоб моя праця на Славу Божу не виявилась занадто мізерною.” – написала у своїй
сторінці на Фейсбук жительна села Тетяна Лесик.
У 2009 р. православна громада збудувала новий храм Різдва св. Івана Хрестителя, а стародавній зачинила. За весь час користування храмом у ньому не було проведено належного ремонту, тому впродовж останніх десятиліть він руйнується як ззовні, так і всередині.
“Христос Рождається!
Дорогі брати і сестри у христі, як священик котрий вже п’ятий рік молиться з парафіянами під храмом св. Василія Великого у селі Дубрівка. Хочу написати кілька слів.
Храм завжди був УГКЦ.
⁃ Архівна довідка подає, що він збудований 1680р, відремонатований 1928 р.Б.
⁃ З 1960- 1988р.Б був закритий радянською владою.
⁃ 1991 р.Б – зареєструвалися дві громади УГКЦ і УАПЦ.
⁃ 1994 р.Б – Храм було дано в почергове користування, де «брати православні» недопустили громаду УГКЦ до Богослужінь.
⁃ 1997 р.Б – п.Гладій, голова Львівської Обласної Державної адміністрації, незважаючи на право громади УГКЦ, передав храм УАПЦ в одноосібне користування.
⁃ У 2009р «брати православні» збудували новий храм Різдва Івана Христителя, а храм св. Василія Велико зачинили, зробивши з нього склад.
Чи може бути храм складом?????
⁃ З 2016 р греко-католицька громада ходить по судах і добивається повернення свого храму, котрий зачинений.
⁃ Львівський Адміністративний Суд присудив повернення Храму громаді УГКЦ.
⁃ Восьмий Апеляційний адміністративний Суд теж присудив повернути Храм громаді.
⁃ Київський Верховний Суд сказав, що ми ішли неправильним шляхом.
⁃ Львівський Господарський Суд сказав, що це компетенція Київського Господарського Суду, а Київський Господарсткий Суд сказав, що це справа місцевого суду.
⁃ На даний час ми подаємо до місцевого суду, а як потрібно то і до європейського, але це буде сором для всієї України.
Відколи «брати УАПЦ» взяли храм у своє користування, не зробили жодного належного ремонту. Храм руйнується, як зовні так і всередині.
«Брати православні» кажуть: «Завалимо, а не віддамо!»
Закликаємо всіх людей доброї волі і всі служби відгукнутися на таке поводження з храмом і допомогти нам повернути і відкрити двері цього Храму. Адже Храм має своє призначення. Церква – це не лише стіни й дах, але – віра й життя….” – зазначив у
Фесбуці Любомир Григель.
Греко-католицька громада с. Дубрівка неодноразово докладала зусиль, щоб вирішити це питання мирним шляхом. Починаючи з 2016 р., громада почала звертатися до судів різних інстанцій з надією відновити богослужіння у своєму старовинному храмі. На сьогодні справа вкотре розглядатиметься в суді.
