Сьогодні 17 червня, Львів прощається з трьома загиблими на війні з російськими окупантами Героями.
Олег Христенко, Андрій Тимошенко та Володимир Яківців загинули, захищаючи Україну від російських загарбників.
Чин похорону розпочався о 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають Героїв на Личаківському кладовищі.
На прощання прийшли рідні, друзі, побратими Героїв.
Довідки про Героїв
Олег Христенко (19.10.2001-07.06.2023) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №98 міста Львова. Здобував освіту у Національному університеті «Львівська політехніка».
З юного віку проявляв активну громадянську позицію, був учасником різноманітних патріотичних рухів та ініціатив.
У мирний час працював у ІТ-сфері: спочатку був спеціалістом компанії “lEVEL UP”, згодом почав реалізовувати успішні приватні проєкти.
У перші дні повномасштабного вторгнення російської федерації, попри відсутність військового досвіду, самостійно поїхав до столиці та вступив до лав 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (колишній окремий полк спеціального призначення «Азов»).
За словами самого Олега Христенка, йому «не буде соромно перед дітьми, і буде що розповісти онукам». Спочатку виконував бойові завдання на Київщині, згодом боронив територіальну цілісність та незалежність держави на південному та східному напрямках.
Не зважаючи на отримане у боях серйозне поранення, повернувся на фронт до своїх побратимів. Водночас вивчав літературу та займався написанням програм. Працював над новою ІТ-розробкою для покращення боєздатності українських снайперів, однак свій останній проєкт завершити не встиг.
У Олега Христенка залишилися мама, вітчим, наречена, бабуся з дідусем, зведений брат, дядько та племінники.
Андрій Тимошенко (24.09.1976-10.06.2023) Львів’янин.
Навчався у Белзькому опорному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Белзької міської ради Львівської області. Здобув професійно-технічну освіту у місцевому училищі №13.
Велику частину свого життя прожив у Сполучених Штатах Америки, звідки повернувся у 2010 році. У мирний час працював водієм у Львівському комунальному підприємстві «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району».
Захоплювався мотоциклами та їздою на них, займався мисливством.
Протягом 2015-2016 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Андрія Тимошенка залишилися мама, дружина, донька, племінниця та швагро.
Володимир Яківців (14.04.1965-13.06.2023) Львів’янин.
Навчався у Ліцеї №66 Львівської міської ради. У 1989 році закінчив Українську академію друкарства за спеціальністю «Інженер-механік». Після завершення навчання проходив військову службу в артилерії у Монголії.
Самостійно опанував столярство, працював у найкращих фірмах із виготовлення меблів міста Львова. Згодом розпочав власну справу у сфері деревообробки та виробництва меблів. Вміло грав на губній гармоніці, був «майстром на всі руки».
Із перших місяців повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно вступив до лав територіальної оборони. Боровся із російськими окупантами у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
За значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності держави, був нагороджений нагрудним знаком Міністерства оборони України «Знак пошани».
У Володимира Яківціва залишилися дружина, донька та сестра з родиною