Жінка з Івано-Франківська розповіла, як чудовтворна ікона зцілила її новонародженого сина. У складній ситуації франківчанці допомогла молитва.
Про це повідомляє “Цинічний Львів”, посилаючись на vidverto.news.
В Івано-Франківську в храмі Св. Йоана Хрестителя, що на вулиці Микитинецькій, є чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської, яку у травні 2010 року у вигляді копії повернули в Івано-Франківськ.
Попри усі перепитії навколо образу, він відразу почав творити чуда. Варто згадати тільки історію хлопчини, якого ікона і молитва врятували від смерті, після того, як він випустив собі кулю у скроню.
І це не єдиний випадок зцілення. Настоятель храму й ініціатор повернення ікони в місто отець Володимир Вінтонів розповідає і про численні видужування від цукрового діабету, від переломів, вдалі операції і навіть допомогу у вирішенні різноманітних життєвих проблем, які відбувалися саме за посередництва ікони.
А нещодавно за посередництва ікони подружні пари, котрі не могли завагітніти, отримали дар батьківства.
І ось чергове чудо. Цього разу молитва до Матері Божої Ласкавої Станиславівської допомогла матері врятувати свого новонародженого сина.
Пропонуємо вашій увазі свідчення:
“Слава Ісусу Христу! Хочу засвідчити чудо оздоровлення новонародженої дитинки!
Комусь Бог діток не дає – і це випробування, а комусь дає, коли того не чекаєш і не плануєш! Божу волю розумієш лише з часом…
За декілька днів до пологів я прийшла в храм до Матері Божої Ласкавої. Прочитала в інтернеті про чуда, які там робляться. Так як мала родити (була загроза передчасних пологів), то вирішила піти на молитву, сповідь, благословення завчасу! Я й раніше чула про цей храм, була в ньому декілька разів.
Наш Маркіянчик народився 14 грудня на 37 тижні, вагою 3500.
Вагітність була морально складною, нервовою – так складалися життєві обставини. Пологи були досить складні, він був обмотаний пуповинкою, напився вод, душився та задихався. Але все ніби було добре. Образочок Матері Ласкавої зразу перебував з ним у ліжечку.
На другий день життя Маркусика ставлять діагноз “вроджена кишкова непрохідність”. Забрали в реанімацію. Там ми і похрестили його. Бо дуже переживали. Лікарі були стурбовані і нічого конкретно не могли сказати. 17 грудня зробили складну операцію. Весь цей час я молилася до Ласкавої. Почала Дев’ятницю до Матері Божої, що вузли розв’язує якраз наступного ранку після операціі. Просила о. Володимира про молитву (за що дуже ЙОМУ вдячна). Всі знайомі і близькі, рідні, священики в цей період часу молилися за оздоровлення. Цих 9 днів після операціі були важкими. Лікарі кожного дня казали: “Стан тяжкий. Брехати не будемо. Шансів не даєм ніяких. Все залежить від дитини”.
Коли ти приходиш в реанімацію, бачиш свою дитинку всю в трубочках, катеторах, ти боїшся торкнутися, бо нема куди. Дитинка спить весь час. Ти хочеш плакати, але розумієш, що не можна, бо Він все відчуває…
Дай Бог всім діткам здоров’я.
І яке моє було подивування, коли я сьогодні закінчую Дев’ятницю… а ЧУДО то сталося!!!!
Сьогодні Маркусик відключений від всіх трубочок, лише одна в носику, через неї його годують моїм молочком. Він ще в реанімаціі перебуває, АЛЕ… Цілі вихідні чекали і вирішували чи відключати від трубочок, чи давати молочко… Я хвилювалася: чому тягнуть, можливо, щось не так… Але аж сьогодні я зрозуміла, закінчуючи Дев’ятницю – чому саме сьогодні…
Я дякую БОГУ, дякую Матінці Ласкавій за це ЧУДО, дякую всім, хто молився! Я теж за всіх молюся! І чекаю моменту, коли ми з Марчиком прийдем у храм на вул. Микитинецькій і самі зможемо подякувати за це ЧУДО ОЗДОРОВЛЕННЯ!
Вірте і моліться. “У БОГА НЕМА НІЧОГО НЕМОЖЛИВОГО”.