Cитуація із транспортом у Львові починає нагадувати доволі дивне й абсурдне дійство. Переповнені автобуси і маршрутки, не чіткий і не контрольований графік руху транспорту, відсутність легальної, цивілізованої оплати проїзду, постійні транспортні колапси, нахабне ставлення до пасажирів… і, водночас, постійне намагання підняти ціну за проїзд.
Це реалії щоденного життя у Львові. При цьому уже завтра, 25 січня, на нас чекає черговий «подарунок» – виконавчий комітет Львівської міської ради має намір прийняти рішення про підвищення вартості проїзду у маршрутках до 7 гривень.
Міські чиновники таке своє потенційне рішення уже встигли пояснити тим, що в інших містах України тариф вищий, перевізники мусять піднімати ціни «бо усе дорожчає», а економічно обґрунтованою вартістю проїзду нібито є 8,2 гривні. Але вважаю такі заяви відповідальних осіб банальною спекуляцією.
Варто наголосити, що ні перевізники, ні міська рада досі не представили справжнього економічного обґрунтування вартості проїзду в автобусах Львова. Ще у листопаді минулого року під час громадський слухань щодо недопустимості підняття тарифів перевізники називали на диво точні цифри щодо своїх прибутків-видатків. І уже тоді деякі спостережливі учасники слухань зазначили, що, згідно із цифрами перевізників, за один рейс більшість львівських маршруток транспортують не більше 30 пасажирів.
Для кожного львів’янина, який користується громадським транспортом, такі цифри є відверто смішними. Не лише у всіх європейських містах, а й частині українських, вже введені електронні квитки в громадському транспорті і це показує повну картину пасажиропотоку, а відтак видатки-прибутки транспортного підприємства чітко можна простежити.
Правда полягає у тому, що ніхто не може визначити реальний пасажиропотік у львівському транспорті (за винятком кількості пасажирів трамваях і тролейбусах), а тому говорити про собівартість проїзду просто неможливо і заяви про економічну доцільність є банальною вигадкою. Усі намагання громади міста домогтися запровадження електронного квитка і покращення умов проїзду також виявилися не результативними – міська влада просто не взяла до уваги таку ініціативність.
Трагізм ще в тому, що Європейський банк реконструкції та розвитку надавав місту можливість отримання кредиту на впровадження електронного квитка, але в підсумку в транспортній системі міста практичного нічого в позитивному напрямку не змінилося…
Переконана, що завтра виконком не має жодного права голосувати за підняття вартості проїзду. Таку можливість можна буде розглянути тільки після запровадження електронного квитка, а відтак і механізму визначення реального пасажиропотоку і вартості проїзду.
Ще однією вагомою вимогою є збільшення кількості автобусів на маршруті і покращення якості надання транспортних послуг – модернізація автопарку, банальна чистота і гігієна у транспорті, доступність маршруток для усіх мешканців міста.
Без цих дуже простих вимог підняття тарифів є зневагою громадської думки зі сторони влади. Адже насправді львів’яни здебільшого готові платити більше за проїзд у транспорті, але ми мусимо чітко розуміти за що ми платимо, а також бачити реальне покращення якості послуг. А практиці «вигадувати цифри з повітря» уже давно варто покласти край!