У нашому суспільстві періодично постає питання про те, як залучити більшу кількість людей до читання. І універсальної відповіді нема, але є щира рекомендація – шукати жанр, письменника і його стиль, не ставити собі рамок, а іноді давати другий шанс тому, від чого колись відмовились. До прикладу, багато людей оминає книги про біографію, бо вважають їх прісними і нудними до знемоги. Але з біографіями та з мемуарами, як з чорносливом чи кінзою – рано чи пізно приходить той час, коли стає цікаво, яке ж воно на смак. І тут важливо вміти обрати біографічну книгу так, щоб заздалегідь не знищити в собі цю цікавість.
Найперше, при виборі біографічної книги йдіть за персонажем. Ось нещодавно з’явилась автобіографічна книга Метью Перрі «Друзі, коханки і велика халепа». Її буде цікаво читати фанатам серіалу «Друзі», в якому він зіграв роль Чендлера. І в книзі ви знайдете багато кулуарних історій про зйомки серіалу, інших акторів та їх кумедні, зворушливі чи сумні випадки.
Якщо ж ви стежите за королівською сім’єю Великобританії, то вам буде цікаво почитати спогади принца Гаррі «Запасний». Подейкували, що в книзі буде багато компромату та сімейних таємниць. Натомість книга вийшла дуже інтимною та відвертою. Принц Гаррі розповідає про особисті проблеми, службу в армії, переживання, пошук друзів, що не будуть зважати на його статус, відносини з мамою і травму через її смерть. Справжня сповідь людини, яка відкривається назагал так, як не прийнято в королівській сім’ї.
Або ж, оминаючи інтриги та скандали, цікавою в жанрі біографій є книга Фактор Черчилля, автором якої є Борис Джонсон. Йому вдалось передати особистість Черчилля так, ніби вони були друзями і добре знали один одного. Джонсон розповідає про те, яке місце займав Черчилль в його родині та як вони з братом під впливом їх батька вивчали біографію прем`єр-міністра. Очевидно теплі спогади з дитинства Джонсона додали емоційності та тепла книзі, в якій він називає Черчилля рятівником цивілізації. Але, незважаючи на очевидне благоговіння, Джонсон все ж не ідеалізує Черчилля та навіть вказує на помилки політика.
Щоб краще зрозуміти особистість людини, варто почитати її листи та спогади сучасників про неї. Наприклад, не тільки вірші, а й листи Василя Симоненка до дружини, говорять нам про тонку душу, прихильність та палку любов: «Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю – дуже скучив». До речі, у видавництва «Фоліо» вийшли авторства Симоненка «Краще знати про що пишеш. Статті, рецензії, виступи, листи» та «Про папери, засідання і живинку. Статті, рецензії, нариси». Ці видання допоможуть молодим авторам, журналістам та просто тим, хто хоче романтичну натуру Василя Симоненка пізнати краще.
В епістолярному жанрі розкішним є Василь Стус і його листи до сина, які він писав в ув’язненні. Це не тільки особисті переживання родини, а й настанови батька, які актуальні досі та можуть стати опорою і нам. У книзі «Василь Стус: Поет і громадянин. Книга спогадів та роздумів» маємо нагоду побачити, яким Стус був батьком, як він, хоч і перебував серед жорстокості та вселенського зла, все ж знаходив слова підтримки для рідних, як залишився вірним Україні, сім’ї та власним переконанням.
Сподіваємось і нам вдалось заохотити вас до читання біографій та мемуарів. Бо знаючи та досліджуючи минуле можемо будувати гідне майбутнє.