Зі звинуваченнями у плагіаті виступив Едель Лінн, чоловік співачки, поетеси і композитора Лари Мелтеми (Lara Meltemi), пише Politeka.
За словами Едель Лінна, Винник краде шматками твори інших авторів і з’єднує їх воєдино. Саме тому, на його думку, в піснях Олега Винника відсутній будь-який сенс.
“Відсутність логіки, і будь-якого сенсу в його “піснЯх” я зараз поясню. Це аж ніяк не так смішно і наївно, як може здатися тим, хто не знає, що Винник — справжній злодій. А так як краде обережно, боїться все ж цілком у інших авторів “запозичувати”, то і виходить абракадабра”, – пише в мережі Едель Лінн.
Він стверджує, що Олег Винник – нездара і жалюгідний злодій. На доказ цього Едель Лінн розповів, як Винник “вкрав” у його дружини пісню.
У 2002 році Лара Мелтеми познайомилася в українському посольстві, де вона кілька разів виступала зі своїми піснями, з Вінником, який виконував там же кілька українських народних пісень.
У Лари Мелтеми, за словами її чоловіка, на той момент було майже 40 записаних пісень, у тому числі в січні 2001 року вона записала в Києві, аранжувальника Жана Болотова, свою пісню “Візьми мене в полон” і відразу ж виступила з нею на фестивалі в Києві в палаці “Україна”, в Берліні у телевізійній програмі і в посольстві України.
Після знайомства з Ларою Мелтеми Винник взяв три її диски, нібито “послухати”. Він розпитував, куди їздить Лара виступати, де записується.
“Вона, як доброзичливий і відкритий осіб, поділилася з ним, як музикант з музикантом. Адже ми не припускали, що в нього на думці. Коли він повертав диски, то дуже хвалив пісні і попросив написати йому одну або кілька. Лара відповіла йому, що на замовлення не пише”, – розповів чоловік співачки.
У 2008 році Лара пішла зі сцени на три роки через операцію. Але пісні вона продовжувала писати. У 2011 вона знову вийшла на сцену в Берліні. А в кінці 2012 року їх знайомий адвокат натрапив в інтернеті на пісню з назвою «Візьми мене в полон», але вже авторства Винника.
“Це наскільки ідіотом треба бути, щоб у наш час, коли є інтернет, зважитися на крадіжку, в розрахунку, що ніхто нічого не дізнається?”, – обурюється Едель Лінн.