Схоже, що “без бою” ніхто здаватися не збирається, принаймі Святослав Вакарчук точно, бо старий-новий політик рішуче націлився взяти фортецю чи, правильніше, Раду під куполом.
Так, Святослав Іванович вже має власну партію “Голос” та 5,6% людської довіри. Серед членів у списку можна знайти айтішників, адвокатів, колишніх міністрів та ветеранів АТО. Але чим збирається “чіпляти” народ сам Вакарчук?
Усі ми пам’ятаємо, як раніше співак спочатку склав мандат, бо втомився від політики, а потім відмовився від участі в президентській гонці, бо це дуже важка ноша, проте з іншого боку, це дипломована людина із стійкою проукраїнською позицією, котра все ж не покладає рук.
То що ж задумав Вакарчук зараз? Які козирі ховає у рукаві? Якою тактикою користуватиметься, та чи не заглибокий “океан” для його амбіцій у політиці?
Про це “Цинічний Львів” запитав у експертів.
Анатолій Романюк, політолог:
Партія “Голос” має перспективу проходження до парламенту і, в залежності від часу виборів до парламенту, я схильний вважати, що ця партія таки пройде цього року. З яким результатом – це залежатиме від терміну виборів і багатьох чинників, які впливають на загальний результат. Але в цілому я вважаю, що вона має всі шанси.
Ми мали феномен Зеленського і буде феномен партії “Слуга народу”, який пов’язаний з першим. Приблизно та сама конструкція вподобань, або близька їй, присутня щодо партії “Голос”. Це політична сила, з якою пов’язуть надію, на появу нових політиків, і що саме з нею відбудеться заміна. І якраз одна з частин цих людей буде з партії Вакарчука.
З того, що ми знаємо, вони звернулися із проханням про фінансування до великих олігархів. В принципі звіт команди Зеленського показує, що вони мали наповнення бюджету своєї політичної сили і виборчого штабу за рахунок перерахувань багатьох людей. Цілком можливо, що подібну схему використає й Вакарчук.
Поки що рейтинги показують, що одна політсила не зможе сформувати більшість в парламенті. Тобто має бути коаліція. Я цілком припускаю, що Вакарчук буде співпрацювати із Зеленським як два феномени новою політики.
Оксана Кузенко, голова правління ГО «Центр соціальних інновацій»:
Про феномен партії “Голос” потрібно говорити у двох площинах. Мене як громадянку України дуже тішить те, що така велика кількість молодих освічених людей готові працювати на державу, розвиватися, будувати свою країну. Але разом з тим трохи тривожить те, що дуже часто, йдучи за іменами, ми не завжди звертаємо увагу на спроможності тієї чи іншої відомої людини, на її освіту чи підготовку. Вагомим викликом для партії “Голос” є те, що є дуже велика довіра з боку громадян і, відповідно, якщо її не виправдати, то виникне чергова хвиля розчарувань. Дуже часто це є причиною того, що інші люди перестають бачити себе в цій країні.
Зараз є велика ймовірність, що Вакарчук буде конкурувати із Зеленським. Це світоглядне протистояння, але за рівнем участі в державному управлінні, за винятком того, що Вакарчук таки отримав освіту, проте вони обоє не мають досвіду в управлінні. Славко сам сказав, що він хоче стати містком для багатьох людей, які щось хочуть зробити в країні. Це добре, але має бути розуміння відповідальності, бо ми державу творимо, а не просто змагаємося. Людям буде складно й проголосувати в такому випадку, бо якщо у списку буде нова людині і справді хороший депутат на одному окрузі, то виборцям буде дуже складно обирати.
Вакарчук буде пробувати об’єднуватися з кимось. Він це постійно декларує своєю життєвою позицією. Святослав співпрацюватиме з іншими, якщо у цьому буде зміст, тобто результати об’єднання принесуть користь. Це політика, по-іншому тут неможливо.