Відповідно до статті 2 Конституції України, Україна є унітарною державою, суверенітет якої поширюється на всю територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Саме в цій статті закладені фундаментальні засади територіального устрою нашої держави, посягання на які утворює різноманітні склади злочинів, передбачені відповідними статтями Кримінального кодексу України (зокрема, в розділі «Злочини проти основ національної безпеки України»).
Взагалі-то унітарна держава — це всього-на-всього певна теоретична модель устрою держави, яка на практиці має різні форми свого вираження. Немає двох абсолютно однакових унітарних держав (так само, як і федерацій), які мають тотожну формою державного устрою та логіку державного управління. Всі унітарні держави є різними, і кожна з них (в т.ч. Україна) має свої особливості устрою, викликані, в першу чергу, історико-політичним фактором.
Спрощено унітарний устрій держави можна описати наступним чином: територія таких держав поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності та правосуб’єктності, а центральна влада володіє всім обсягом суверенних прав держави, в т.ч., коли вона самостійно і за власним бажанням делегує частину своїх повноважень на регіональний рівень. Більшість держав світу є унітарними державами, але жорстко централізованих держав з простим устроєм і без будь-яких адміністративно-територіальних «ускладнень» (наприклад, у вигляді автономій і т.д.) насправді дуже мало. Сучасний світовий тренд у демократичних унітарних державах — це децентралізація, але і вона в кожній державі відбувається по-своєму.
Щодо України, то основними особливостями саме нашого унітарного устрою є:
– єдина система органів державної влади — Президент, Парламент (єдиний, а не вищий орган законодавчої влади), Уряд і т.д. з відповідними компетенцією та повноваження; відсутність парламентів та урядів в регіонах;
– наявність виключно національних зовнішньополітичних органів, які представляють всю Україну (дипломатичні представництва, консульські установи і т.д.); відсутність подібних органів представництва у регіонів;
– вся територія України є однією юрисдикцією, вищу юридичну силу в якій має Конституція України і в якій діє єдина система законодавства (національна правова система), однаково обов’язкова на всій території України; відсутність окремих правових систем на регіональному рівні;
– прийняття та зміна Конституції Парламентом без необхідності її ратифікації/ ратифікації таких змін на регіональному рівні;
– єдина система судоустрою, яка визначається законом;
– єдина національна фінансова (зокрема, бюджетна) система; наявність єдиного органу (НБУ), який здійснює емісію гривні як законного засобу платежу та грошової одиниці на території всієї України;
– єдине громадянство, відсутність громадянства окремих регіонів; єдиний правовий статус громадян України на всій території України;
– єдині Збройні сили України, одна система органів правопорядку та кримінальної юстиції; відсутність збройних формувань окремих регіонів;
– єдина державна мова на території всієї України;
– єдиний порядок обчислення часу на території України (вся територія України лежить в одному часовому поясі);
– відсутність у адміністративно-територіальних одиниць України права сецесії (одностороннього права виходу зі складу території України; взагалі-то, навіть будь-які нормальні федерації таке забороняють!); можливість вирішення питання про зміну території України виключно на всеукраїнському (а не місцевому) референдумі;
– єдина система адміністративно-територіального устрою держави (область — район — населений пункт);
– гарантування та регулювання місцевого самоврядування Конституцією та законами України;
– і як виняток — наявність відповідно до Конституції України Автономної Республіки Крим (яка де-факто є областю з ширшою автономією) та спеціального статусу у міст Києва та Севастополя, які визначаються Конституцією та законами України;
– відсутність інших політико-територіальних утворень, які перебувають на умовах вільної асоціації з Україною.
Які основні небезпеки для унітарного устрою в Україні? Це:
1) відсутність якісного та чіткого регулювання адміністративно-територіального устрою держави (відповідного закону до сьогодні все ще немає);
2) недоведення до логічного завершення реформи децентралізації, яка покликана забезпечити ефективний баланс загальнонаціональних та місцевих інтересів;
3) російська агресія проти суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності та національної безпеки держави.
Марусяк Олександр, доктор права, незалежний дослідник.