Відійшла у вічність Ірина (Орися) Матешук (до заміжжя — Грицина).
Про це повідомляє сайт Leopolis.news.
Громада міста Львова співчуває рідним та близьким покійної.
Сьогодні о 19:00 відбудеться парастас в Храмі Св. Кирила і Мефодія УГКЦ (вул. Угорська, 1).
Завтра о 10:00 відбудеться виїзд до Олеська, де відбудеться чин похорону та погребення, повідомляє прес-служба Львівської міської ради.
Довідка
Орися Матешук (Грицина) народилася 22 січня 1929 р. у с. Теребежі Тернопільського воєводства (тепер Буський район Львівської області). У 1939 р. через страх депортації після приходу «перших совітів» її сім’я втекла до Львова. Орися навчалася у львівській середній школі № 5. У 1945 р. дівчина стала членом Спілки української молоді, згодом — членом ОУН (псевдо «Маківка»). Виконувала різні завдання підпілля. За наказом Проводу ОУН з метою конспірації перейшла у львівську залізничну середню школу № 3, яку закінчила в 1947 р. Того ж року вступила на факультет української філології Львівського університету.
У жовтні 1947 р. була заарештована. У вересні 1948 р. заарештована вдруге. Півроку перебувала під слідством у львівській тюрмі «на Лонцького». 22 березня 1949 р. Військовий трибунал МВС Львівської області засудив Орисю за ст. 54−1 «а» КК УРСР до 25 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Після суду декілька місяців перебувала в тюрмі «Бриґідки», згодом — у київській пересильній тюрмі, звідки етапована до таборів ГУЛАГу. Покарання відбувала у таборі Мінлаг, у таборах суворого режиму Інти, в Абезі, Карабасі. 1955 р. була звільнена. Повернулася до Львова. Хотіла поновитися в університеті, проте їй це не вдалося. Закінчила культосвітній технікум і заочно Харківський бібліотечний інститут.
У 1956 р. вийшла заміж за колишнього політв’язня, лікаря Ростислава Матешука. Працювала бібліографом у бібліотеках Львова. У 1989−1995 рр. очолювала Львівський клуб репресованих імені Михайла Сороки. Письменниця, автор поетичної збірки «Відважні, щирі, неповторні» (2003), а також книг спогадів «Незабутня Софія Караффа-Корбут» (2004), «Олеська земля — земля героїв» (2006), «А ми не скорилися» (2007) та інших публікацій.