Столична залізнична станція – місце, де краде, жебракує та влаштовує свавілля етнічна банда, кожен член якої має десятки приводів до поліції. Попри це, вокзал не перестає бути місцем, куди страшно заходити.
У муніципальній варті Києва чисельність банди оцінюють у приблизно 100 осіб.
Сергій Боднар постійно знімає на відео життя цих людей.
“Будемо красти завжди, все життя”, – кажуть вони. “У нас така робота – треба ворувати”, – пояснюють ці люди.
Герої відео пікнікують біля вокзалу, на імпровізованому столі – горілка та вино. Чоловіки обурюються, чому їм заважають відпочивати і кличуть на перевірку документів у лінійний відділок:”Люди собі відпочивають”. Звинувачення в крадіжках відкидають – кажуть, що гроші отримують жебрацтвом.
Обізнані ці особи і з особливостями роботи столичної поліції: “Якби була поліція з Солом’янського райвідділу, то вони б мали право, а ці заберуть і через п’ять хвилин відпустять, навіть не через п’ять хвилин, а через секунду”. Але до відділку йдуть, а вагітна жінка бере з собою вино. Оренда квартири поблизу вокзала коштує 8-12 тисяч тисяч гривень на місяць, але тут можна жити ось так – деревина, ковдри, клейонка. Спочатку навіть складно повірити, що там можуть бути люди – дорослі та зовсім малі діти.
Тим часом до відділку поліції везуть затриману вже нацгвардійцями жінку – за крадіжку. Вона зупиняє правоохоронців проханням випити пива: “А що, можна випити перед затриманням?” І про всяк випадок проклинає. Затримані тим часом уже виходять на свободу: “Ось така доля крадійська”. Чи встигли перевірити цих людей? Відповіді на це запитання немає – до журналістів так і не виходить черговий поліцейський, але журнал обліку показують. Майже всі затримані бувають у відділенні ледь не щодня і мають однакову реєстрацію – місто Берегово. Сенсу ховатися випущені на свободу не бачать – вони впевнені, що на вокзалі української столиці можуть робити все, що забажають.