Письменник, актор та телеведучий Антін Мухарський закликав українців берегти та цінувати те, що мають. Попереджаючи українців про те, що на них може чекати найближчим часом, Орест Лютий (сценічний псевдонім Мухарського) днями приступає до роботи над апокаліптичним відео “*УЯК”.
Про це він повідомив на своїй сторінці у facebook.
Також відомий письменник розповів про буремні реалії 90-их років, з якими він зіштовхнувся особисто, та порівняв з сучасними досягненнями держави Україна.
“У свої двадцять п”ять я ще ділив “Снікерс” на три частини, аби порадувати доньку смачною цукеркою три дні поспіль, а у вільний від роботи в Національному театрі ім. Лесі Українки час, присвячував тому, щоб натягнувши на очі шапку, торгувати турецькими штанами з начосом на Республіканському стадіоні, де сьогодні “зубожілий” народ зустрічався з президентом України. У нас не було ані кінематографу, ані телебачення. Все це – моє покоління піднімало своєю працею з нуля, аби вирвати у життя копійку, щоб вивчити та вигодувати дітей. Як угорілі ми носилися кастингами, знімалися у якійсь недолугій рекламі, хрінових серіалах, аби повезти своїх дітей за кордон та показати їм світ”, – зазначив актор.
“Їдучи в гарній закордонній автівці яскравими вулицями української столиці, де я народився і виріс, вільно висловлюючи свої думки, маючи змогу чесною працею заробляти гроші на гарну вечерю в ресторані, ніколи ні в кого не вкравши ані копійки (бо ніколи не був держслужбовцем), вільно подорожуючи світом, я інколи закриваю очі і бачу той 1992-й рік, коли батько (на той час народний артист України), привіз з Польщі 50 доларів, вторгувавши їх за декілька пляшок горілки. Це була його зарплата за три місяці і ми рахували скільки потрібно працювати, аби купити новий європейький автомобіль, що на той час коштував близько 10 000 доларів. За підрахунками виходило – 50 років!!!”, – поділився спогадами телеведучий.
На думку Антіна Мухарського, молодь зустрічає подібні розмови іронічною посмішкою на обличчі: “Це прекрасно, що мої діти, заходячи у магазин, обирають собі “соєве молочко” з десяти сортів і, навіть не уявляють собі що то таке: місяцями харчуватися гречаною січкою, прати целофанові пакети, або двічі заварювати пакетик від чаю”.
Український письменник резюмував, що коли кажуть, що ми, не маючи ані газу, ані нафти (прямий натяк на Росію) погано живемо, йому хочеться, аби дорослі люди знову згадали 90-ті, а молодь подивилась документальне кіно про Сирію, яка ще вісім років тому була квітучою країною з потужною економікою та шикарними курортами.