14 вересня Церква відзначає велике свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Празник прирівнюється до Великої п’ятниці.
Настоятель Храму Воскресіння Христового УГКЦ, що у селі Розвадові Стрийського району, отець Богдан Колібек розповів про історію свята та церковні традиції, пов’язані із днем.
Історія свята
За словами отця Богдана, свято Воздвиження Хреста Господнього має історичне підгрунтя, дві події сприяли встановленню цього празника: віднайдення святого Господнього хреста в IV столітті і його повернення з перської неволі в VII столітті.
«Імператор Візантії Костянтин Великий, якого матір Олена виховала у християнському дусі, напередодні наступу на персів мав видіння у вигляді хреста на небі: «з цим знаком переможеш». Костянтин Великий вирішив знайти втрачену святиню — Хрест Господній і разом зі своєю матір’ю вирушив у похід на Святу Землю. Сталося це у 326 році , — розповідає священник.
Після захоплення Єрусалиму у 70-му році імператором Титом, все місто і зокрема гріб Господній та місце розп’яття було зруйноване і засипане. Розкопки вирішили проводити поруч з Голгофою, так як в юдеїв був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення.
«І, дійсно, в землі знайшли три хрести, цвяхи і дошку, що була прибита над головою розп’ятого Спасителя. Але потрібно було віднайти істинний Хрест. У цьому цариці допомагав Єрусалимський Патріарх Макарій. До Патріарха привели смертельно хвору жінку, він підніс свою молитву до Бога і через доторкання до істинного Хреста жінка отримала зцілення», — продовжує отець Богдан.
Початок празнику Воздвиження дало посвячення храму Господнього Воскресіння, який збудував святий Костянтин Великий на Голгофі в Єрусалимі.
«Це посвячення відбулося за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. А наступного дня після посвячення храму, тобто 14 вересня, було врочисте воздвиження віднайденого святого хресного дерева. Під час воздвиження народ багато разів просив: “Господи помилуй”. А єпископ Макарій піднімав і опускав Хрест на чотири сторони світу», — каже священник.
Друга важлива подія, що зробила загальним свято Воздвиження для Сходу й Заходу — це повернення святого Господнього хреста з перської неволі.
«Перський цар Хозрой у 614 році здобув Єрусалим і забрав Господній хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Через чотирнадцять років цісар Іраклій після перемоги над персами відшукав святий хрест і приніс його до Єрусалима, де 14 вересня відбулося друге піднесення святого Хреста. Відтоді празник має назву “Всемірне — це є всесвітнє — Воздвиження Чесного й Життєдайного Хреста”», — розповідає отець Богдан Колібек.
Зараз частина Хреста Господнього зберігається у вівтарі грецького храму Воскресіння в Єрусалимі. І частина Хреста також перебуває у Свято-Володимирському кафедральному соборі у Києві.
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього належить до дванадцяти великих празників Церкви і має один день перед і сім днів попразденства. В цей день заклала Церква строгий піст, оскільки свято Воздвиження нагадує про Христове розп’яття та смерть і прирівнюється до Великої п’ятниці.
«Хрест — це є ключ до неба. Він символізує те, що втратили наші прародичі: через дерево прийшов гріх і через дерево приходить спасіння», — пояснює священник.
Є церковна традиція, хрест, який зберігається у вівтарі, прикрашати квітами та виносити на церкву.
«На Утрені, в день свята, виноситься Хрест на церкву на торжественне поклоніння. І співається пісня: Хресту твоєму поклоняємся Владико і Святе Воскресіння Твоє славимо. Як кажуть, нас хрести часто пригинають, ми мусимо поклонитися, пригнутися але після цього буде воскресіння», — резюмує отець Богдан Колібек.
Додамо, з 1 вересня 2023 року віряни в Україні святкують церковні свята за новим новоюліанським стилем. Тепер всі неперехідні свята відзначатимуть на 13 днів раніше, ніж за старим календарем. У перший місяць осені маємо три головні церковні свята: 8 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці, 14 вересня — Воздвиження Хреста Господнього, 17 вересня — мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. Про інші церковні події дізнавайтесь із календаря.