Щороку 22 січня в Україні відзначають День соборності. А в 2019 році на цю дату припадає ще й 100-річчя з дня проголошення Акта возз’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.
З історії свята
Об’єднанню УНР і ЗУНР передувало підписання 22 січня 1918 Четвертого універсалу Центральної Ради, згідно з яким Українська Народна Республіка стала суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку було проголошено дещо пізніше: в листопаді 1918 року. А вже 22 січня 1919 року відбулося офіційне об’єднання УНР і ЗУНР в єдину державу.
“Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Україна) і Наддніпрянська велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”, – говорилося в тексті Універсалу про об’єднання.
Наступного дня, 23 січня, розпочався Трудовий конгрес України, який мав виконувати функцію всеукраїнського парламенту. Акт злуки було затверджено вищим законодавчим органом України. На основі цих рішень Західноукраїнська Народна Республіка перейменовувалася на Західну область УНР (ЗО УНР). Єдиним державним гербом став тризуб замість раніше затвердженого для ЗУНР золотого лева на голубому полотні.
Разом з ухваленням Універсалу про об’єднання УНР і ЗУНР Трудовий конгрес задекларував, що об’єднана УНР “не має планів забрати під свою владу чужі землі”.
Державний кордон Української Народної Республіки на день злуки 22 січня 1919 був значно довшим за сучасний. У 1919 році до складу УНР входили українські етнічні землі: Кубань, Ставропілля, Черноморщина, Східна Слобожанщина, Стародубщина (нині вони у складі Росії), Берестейщина і Гомельщина (Білорусь), Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Північна Лемківщина (Польща), Південна Лемківщина (Словаччина), Мармарощина, Південна Буковина (Румунія), Придністров’я.
Святкування
Вперше День соборності святкувався 22 січня 1939 року в місті Хуст. Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація місцевого населення з участю 30 тис. осіб.
У цілому у період радянського режиму День соборності практично не святкувався і вважався “контрреволюційним святом”.
Офіційним святом День соборності став після указу президента Леоніда Кучми від 21 січня 1999 року. У грудні 2011 року тодішній президент Віктор Янукович скасував День свободи 22 листопада і День соборності 22 січня та заснував День соборності і свободи 22 січня. Через три роки в листопаді 2014 року чинний глава держави Петро Порошенко заснував День гідності і свободи 21 листопада, повернувши 22 січня святкування Дня соборності.
“Живий ланцюг”
Основною традицією під час святкування Дня соборності є “живий ланцюг”. Історія цієї традиції бере свій початок із 1990 року, коли жителі багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили “живий ланцюг”, відзначивши цю історичну дату.
З 2000-х років у Києві щорічно вибудовують “живий ланцюг” вздовж мосту Патона, який з’єднує лівий і правий берег столиці, таким чином символізуючи об’єднання Сходу і Заходу України. Всі охочі долучитися до дійства беруть з собою державні жовто-блакитні прапори і просто приєднуються, ставши частиною “ланцюга”.
Окрім цього, 22 січня в Україні прийнято покладати квіти до пам’ятників Грушевському і Шевченку, а також інших видатних діячів в історії України, в тому числі учасників Революції гідності та бойових дій на сході країни.