У понеділок, 19 вересня, Львів попрощається з військовими, які загинули у боротьбі з російськими загарбниками. Чин похоронів відбудеться у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, поховають військовослужбовців на Личаківському кладовищі.
Про це повідомляє Львівська міська рада.
Об 11:00 розпочнеться чин похорону Олега Курського та Андрія Романіва, об 11:30 — міська церемонія прощання на площі Ринок.
О 15:00 розпочнеться чин похорону Ігоря Касьянова, Богдана Сенишина та Максима Шпенника, а о 15:30 — міська церемонія прощання на площі Ринок.
Маршрут похоронних процесій пролягатиме таким чином: Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла УГКЦ (вул. Театральна, 11) — пл. Катедральна — пл. Ринок (міська церемонія прощання) — вул. Руська — вул. Підвальна — вул. Володимира Винниченка — пл. Соборна — вул. Пекарська — вул. Шімзерів — вул. Мечникова — Личаківський цвинтар.
На будівлях вздовж маршруту колон вивісять синьо-жовті прапори з жалобною стрічкою.
Біографічні довідки Героїв
Ігор Касьянов (07.06.1975 — 11.09.2022). Уродженець міста Алчевськ Луганської області. Закінчив Донбаський державний технічний університет за спеціальністю “інженер-механік”. З початком агресії росії перебрався до столиці, де працював у сфері “зеленої” енергетики. У 2017 році переїхав до міста Краматорськ. Був енергетиком цеху на Новокраматорському машинобудівному заводі. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на війну. Захищав Батьківщину у лавах 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади оперативного командування “Південь” Сухопутних військ Збройних Сил України. У Ігоря Касьянова залишилися дружина та син.
Олег Курський (02.04.1987 — 12.09.2022). Донеччанин. Закінчив державний вищий навчальний заклад “Донецький технікум промислової автоматики”. У 2014 році перебрався до Львова. Працював старшим екологічним інспектором у регіональному ландшафтному парку “Знесіння”. Навчався на магістратурі Інституту лідерства та управління Українського католицького університету. Активно займався волонтерською діяльністю для забезпечення потреб ЗСУ. Був одним із засновників ГО “Коло честі” та головою відокремленого підрозділу громадської організації “Українська народна рада Донеччини та Луганщини” в місті Львові. З початком повномасштабного вторгнення росії добровольцем пішов на війну. Боровся з окупантами у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України. В Олега Курського залишилася дружина.
Богдан Сенишин (28.05.1975 — 05.09.2022). Уродженець села Суходіл Львівської області. Навчався у ліцеї №18 Львівської міської ради. Випускник Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Закінчив Військову академію міста Одеси та Національний університет “Львівська політехніка”. Був кадровим військовим. З початком агресії росії проводив навчання військовослужбовців у 184-му Навчальному центрі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Згодом повернувся до цивільного життя, працював приватним підприємцем. З перших днів повномасштабного вторгнення захищав Батьківщину на території Луганської області. Проходив військову службу у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України. У Богдана Сенишина залишилися мати, син та дві сестри.
Максим Шпенник (26.02.1988 — 06.09.2022). Уродженець села Громівка Херсонської області. Здобув професійно-технічну освіту за спеціальністю “маляр-штукатур” у Херсоні, згодом переїхав до міста Олешки. У мирний час був приватним підприємцем. Захоплювався риболовлею та їздою на мотоциклах. Був вправним водієм. У квітні разом із родиною переїхав до Львова, допомагав з евакуацією людей з окупованих територій. Проходив військову службу у лавах 110-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України. У Максима Шпенника залишилися дружина, син та донька.
Андрій Романів (13.12.1969 — 13.09.2022). Уродженець села Затемне Львівської області. Після завершення навчання у школі здобув професійно-технічну освіту. Згодом вступив на військову службу. У мирний час працював комірником у мережі продуктових магазинів “АТБ-Маркет”. З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив Україну у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України. В Андрія Романіва залишилися дружина, донька, син, двоє братів та сестра.
Висловлюємо щирі співчуття рідним загибих військових. Вічна пам`ять Героям!