Про це на своїй сторінці у фейсбук повідомив історик Микола Посівнич.
Зокрема у публікації йдеться:
“Сьогодні о 10 год. помер сл. п. Коваль Омелян Васильович («Дир», «Дем’ян») – активний громадсько-політичний діяч та провідний член ОУН-б.
Народився 24 лютого 1920 р. у с. Рахиня, тепер Долинський район Івано-Франківської обл. Закінчив кооперативні курси Ревізійного союзу українських кооперативів у м. Долині, курси кооперативних плановиків у Львові. З осені 1938 р. член ОУН, займався вишколами Юнацтва. Референт пропаганди повітового проводу ОУН. 1 липня 1941 р. організатор проголошення в м. Долині Акту відновлення Української держави. Ув’язнений 15.09.1941 р. гестапо та перебував в тюрмі на Лонцького у Львові. Пізніше сидів у в’язниці Монтелюпіх у Кракові, а звідти відправлений 20 липня 1942 р. до концтабору Аушвіц (№ 49730), з першою групою 25 українських політв’язнів («Bandera Gruppe»), серед яких був наймолодшим. Член редколегії таборового альманаху. Після евакуації Аушвіцу 18 січня 1945 р., відправлений в концтабори Мавтгавзен, Мельк і Ебензе. 6 травня 1945 р. звільнений американцями.
Закінчив курси Народного університету УВУ в Мюнхені та українську гімназію у м. Регенсбурзі, в 1950 р. Лювенський католицький університет (магістр торгівельно-консульських наук), навчався на економічному факультеті Українського господарсько-технічного інституту.
З 1948 р. мешкає в Брюсселі (Бельгія), стає активним громадсько-політичним діячем української діаспори у Європі та світі. В 1951-63 рр. очолює Спілку української молоді (СУМ) у Бельгії. З 1958 р. протягом 20 років очолює Центральну Управу СУМ і опісля Центральну виховну раду СУМ. В 1951-87 рр. – генеральний секретар УДК під проводом др. Володимира Поповича. У 1987-2005 рр. очолює УДК. Був секретарем (1970-91) і головою (1991-2006) Головної Ради Українських Громадських Організацій Бельгії (ГРУГОБ), одним із президентів Європейського Конгресу Українців (1992-95), а згодом почесним головою. Співзасновник в 1967 р. і довголітній член Ради директорів Світового конгресу українців.
З 1957 р. став довголітнім тереновим Провідником ОУН-б в Бельгії та членом Головного Проводу (референт – виховний, зовнішньої політики, внутрішньої політики, секретар Головного проводу), АБН (Антибольшевицького Блоку Народів). До Українського Державного Правління (уряду в екзилі) був покликаний Ярославом Стецьком у 1986 р., щоб керувати департаментом внутрішньої політики. До незалежності України, головні його зусилля були скеровані на об’єднання існуючих українських центрів за кордоном.
В 1950-62 рр. – директор кооперативи «Дніпро». Засновник і директор у 1962-85 рр. видавництва і друкарні, де виходили журнали «Крилаті», «Авангард», «Вісті», різного роду книги, виховні матеріали СУМ. В 2009 р. видав «Ювілейний Альманах (1945-2005) Українського Допомогового Комітету й організованого українського громадського життя в Бельгії».
Омелян Коваль ніколи не отримав бельгійського громадянства, а мав статус біженця ООН згідно Женевської Конвенції. Після проголошення незалежності попросив громадянство України, яке отримав із дружиною Іванною-Катериною Куропась у 1997 р. Літом 2013 р. повернувся до Львова. Дружина Іванна відійшла у вічність 15 березня 2016 р. у Львові. Після відправлення літургії у соборі св. Юра, була похована на Личаківському цвинтарі.
Активно пропагуав систему виховання Григорія Ващенка. В 1992-1995 рр. відвідав багато ВНЗ і середніх шкіл у 23 областях України, де створював осередки ім. Г. Ващенка. У вересні 1995 р. був одним із ініціаторів створення Всеукраїнського товариства Г. Ващенка. Збирав матеріали і гроші в діаспорі на видання шести томів праць Г. Ващенка.
Виховав четверо дітей: Зореславу (1953), Зенона (1954), Віру (1959) і Юрія (1963) та дві внучки, Уляну і Ліну.
Нагороджений: ЦУ СУМ найвищим своїм званням «Витязя», почесний громадянин міста Долини, 8 лютого 2010 р. – орденом «За заслуги» III ступеня, 2012 – почесним знаком св. Юрія від м. Львова, 24 лютого 2015 р. – бельгійським королівським орденом Леопольда II-го із званням офіцера, 24 лютого 2015 р. – орденом Володимира Великого від УПЦ Київського Патріархату, 1 грудня 2015 р. – орденом Свободи. 24 вересня 2015 р. на честь О. Коваля у м. Долині перейменовано вулицю В. Терешкової.
Вічная пам’ять!”
