Сказати, що питання ринку землі на сьогодні просякнуте популізмом і політиканством, – це нічого не сказати. Україна є однією із 6 держав світу, де все ще діє мораторій на купівлю продаж земель с/г призначення (нагадаю, які це держави: Конго, Венесуела, Куба, Таджикистан, Північна Корея). Земельна реформа – найтриваліша за часом реформа в історії Україні, яка тягнеться ще від проголошення незалежності України, а «тимчасовий» мораторій в чинному Земельному кодексі (2001) продовжувався вже 11 разів: в 2004, 2006, 2007, 2008, 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2017, 2018 р.
Перш за все, спробуємо розібратися, що таке ринок землі? По простому це купівля і продаж земельних ділянок, і в першу чергу ділянок с/г призначення. Відповідно до чинного Земельного кодексу зараз в Україні діє мораторій (тимчасова заборона) на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, який означає, що власники землі с/г призначення не можуть вільно нею розпоряджатися, а єдиним способом передачі землі іншим особам є укладання договору про оренду.
У 2018 р. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Case of Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine) цей мораторій був визнаний порушенням права людини розпоряджатися своєю власністю, гарантованого статтею 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини, але Верховна Рада України все ще не прийняла відповідні закони, якими можна було б адекватно врегулювати ринок землі.
Важливо наголосити, що одне діло, це купівля-продаж земельних ділянок громадянам України і юридичним особам без іноземного капіталу і т.д., і зовсім інше діло – це набуття права власності не землю в Україні іноземцями та іноземними юридичними особами, оскільки “проблема” в самій Конституції.
Ось що Конституція України говорить про землю:
– земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону (ч. 1 і 2 ст. 13);
– земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 1 і 2 ст. 14);
– використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч. 7 ст. 41);
– матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. 1 ст. 142).
Як видно, Конституція України не дозволяє іноземцям мати у власності земельні ділянки. А от 11 листопада 2019 р. Президент України звернувся до нації з пропозицією щодо проведення референдуму стосовно цього питання. Ідея інтригуюча, але вона не буде мати жодного правого ефекту. Для того, щоб надати іноземцям права на землю Верховна Рада України має внести відповідні зміни у главу І Конституції України, які потім будуть винесені на референдум (саме такі правила зміни І, ІІІ, ХІІІ розділів Конституції України), і тільки в разі позитивного результату (в чому, чесно кажучи, сумніваюся) це питання буде закрите. Тобто спочатку Верховна Рада ухвалює зміни, а потім вони виносяться на референдум, а не навпаки! А якщо все зробити навпаки, то будь-які зміни до Земельного кодексу щодо іноземців будуть неконституційними.
Таким чином, в Конституції немає заборон щодо ринку землі с/г щодо громадян України і українських юридичних осіб. Складнощі виникають лише, коли це питання зачіпає іноземців. У будь-якому випадку, вибір за Верховною Радою, оскільки ринок землі сам себе без парламенту не врегулює.
Марусяк Олександр, доктор права, незалежний дослідник.