Більше ніж тиждень усіх львів’ян тримали у напрузі події, що розгорталися біля входу до Міської ради. Там і замки на дверях ламали, і чиновників фарбою обливали, задля того, щоб просто поговорити з мером міста – Андрієм Садовим. Сьогодні нарешті відбулось перше офіційне засідання ініціативної групи щодо вимог учасників безстрокової акції протесту за участі посадовців та протестувальників.
«Цинічний Львів» поспілкувався з одним із учасників акції, Святославом Сірим, щоб дізнатись, яка погода в «домі» перед Ратушею.
Коротенько розкажіть, які питання вдалось обговорити на зустрічі?
Основним питанням зустрічі була муніципальна варта, їх публічні звіти. Також ми обговорювали подальші наші дії: як зі сторони влади так і зі сторони громади, порядок вирішуваня цих питань.
Впринципі, ми задоволені сьогоднішньою зустріччю, бо отримали великий пакет документів: фінансові звіти, описи діяльності та об’єкти охорони Муніципальної варти за останні два роки. Їх ми відправили нашим юристам на аналіз, щоб ті перевірили чи все там згідно з законом. Цей аналіз допоможе нам зрозуміти чи потрібен місту такий великий штаб працівників, який налічує 350 людей і чим вони займаються кожного дня, бо ми самі неозброєним оком могли бачити, що їх діяльність не відповідала їх обов’язкам.
Також ми обговорили можливість скликання позачергової сесії Міськради, на якій ми могли б розглянути абсолютно всі запитання від нас та від львів’ян та обговорити всі ті вимоги, які ми подавали раніше.
Які настрої панують сьогодні серед активістів?
Настрої однозначно панують досить напружені, як ззовні так і всередині Міської ради. Звісно, ми намагаємось вести конструктивну розмову. Всі розуміють, що ми не прийшли під Ратушу просто аби покричати чи подебоширити. Ми прийшли, щоб скласти конструктивний діалог.
На жаль, як показує практика, без першого етапу дебошу, скласти конструктивний діалог з нашою владою не виходить. Не протестуючи, люди роками оббивають пороги, заради вирішення тих чи інших запитань.
Також засмучує той факт, що групі, яка складалась з 13 організацій довелося стояти наметовим містечком 8 днів, просто-напросто, щоб нас почули і почали спілкуватись з нами.
Нам забороняли використати своє законне право – потрапити до приміщення міськради. Тому настрої досить напружені. Але ми намагаємось вводити конструктив у нашу справу – наш діалог з Міськрадою.
Чому існує ця напруга?
Бо немає міського голови. Він ховається за тендітними плечима двох жінок: Марти Литвинюк та Галини Панкевич.
Така позиція Андрія Садового є ганебною. Бо цей чоловік не встидається ховатись за спинами жінок і водночас гордо виходити в прямі ефіри, оповідаючи міфічні історії, перекручуючи події та маніпулюючи.
Це все замість того, щоб один раз вийти і нормально з нами поспілкуватись? Бо ж до діалогу ми відкриті. Ба більше: маємо перелік запитань особисто до міського голови. Садовому легше назвати нас тітушками чи бандитами, які хочуть переробити владу.
Андрію Івановичу, ознайомтесь зі списком запитань. Жодного «пєрєдєлу влади» там немає. Якщо, звісно, під цим словосполученням ви не маєте на увазі дзюраві маршрутки, крадіжки в комунальних підприємствах чи розбиті дороги.
Невже жодного разу не вдавалось відкрити діалог із Андрієм Івановичем?
Декілька днів тому ми його зловили, коли він виходив з Ратуші. Великою компанією супроводжували Садового аж до трамвайного парку на Вітовського.
Ніхто його й пальцем не торкнувся. Впродовж дороги ми просто ставили запитання. Всі 4 кілометри нашого шляху, а це близько години часу, Андрій Іванович прикидався рибою у воді.
Чи можете ви гарантувати безпеку міському голові?
Ми гарантуємо її пану Садовому, бо єдиний наш намір – цивілізовано поспілкуватись.
До речі, щодо безпеки: недавній випадок з опіками на обличчі заступника мера Васьківа. Чи знаєте щось про це?
На скільки мені відомо, облили його звичайною дитячою гуашшю, яка продається у будь-якому магазині канцелярії. Щодня сотні дітей замазують руки і лиця такою фарбою. І поки що, немає жодного відомого випадку, коли дитина після такого отримала якісь опіки чи глибокі рани.Тому можу зробити висновок, що фото це є суто політичною маніпуляцією.
Іван Спринський навіть провів експеримент. Його загримували так, ніби в нього опіки. Не повірите, та на фото і відео цей грим виглядає абсолютно ідентично до «опіків» Васьківа.
Найгірше у цій ситуації те, що мер підставляє власних людей. Як шеф сказав, так і має бути. Сказав, що має бути опік – буде опік. Скаже, що маєш бути сліпий на одне око – будеш сліпий, як Бойко, який нібито втратив зір після гуаші. Можливо, на наступний раз він повстане перед нами у образі першого львівського пірата (сміється)
Ви склали намети перед Ратушею. Чи немає у вас думки, що після такої дії вогонь боротьби почне потихеньку згасати, а чиновники забуватимуть про свої обіцянки?
Градус напруги і нашого запалу не буде спадати навіть попри те, що ми забрали намети. Він не буде спадати допоки не буде бодай одного підтвердження того, що влада готова виконувати свої обіцянки. Ми продовжуємо акцію.
Якщо влада таки не виконає своїх обіцянок, то акція протесту посилиться, вона стане вдвічі потужнішою і більшою. І це не лише в рази більше наметове містечко на вході до Ратуші. Це просто буде життя біля наших любих чиновників: ми будемо зустрічати їх зранку, проводжати їх на роботу з напутнім бажанням гарно, результативно попрацювати.