«Потрібно збрехати, що майже вмираєш»: як у Львові перевіряли на COVID-19 підприємця, який повернувся з Лондона

0
2013

Львівський IT-підприємець Андрій Ясинишин, який прилетів з Великобританії, вирішив пройти тест на коронавірус.

Через що йому довелося пройти, він розповів НВ, перічедає “Цинічний Львів”.

29-річний Андрій Ясинишин, співзасновник IT-фірми Ralabs у Львові, перший тиждень березня провів в Лондоні, обговорюючи бізнес-проект з замовниками.

Потім він повернувся додому звичайним рейсом, – у Великобританії на той час вже зафіксували кілька сотень тих, що заразилися коронавірусом.

Уже вдома, у Львові, Ясинишин відчув занедужання. Вирішив, що це звичайний грип, який у нього часто переходить в бронхіт або запалення легенів.

За кілька днів з Лондона прийшло тривожне повідомлення від одного з бізнес-партнерів: «Був в одному літаку з інфікованою людиною. Мабуть, у мене коронавірус».

Хоч сам Ясинишіин не контактував особисто з цією людиною, а лише з його колегами, він вирішив перевіритися на коронавірус. Тим паче, що після поверненення він вимушено відвідав свій офіс.

У той же день Ясинишин подзвонив до страхової компанії, щоб знайти спосіб перевіритися на СOVID-19.

Подальшу історію НВ передає у вигляді прямої мови Ясинишина.

Тести для «обраних»

«Я пояснив лікарю зі страхової компанії, що у мене температура 37,5, і я міг контактувати з інфікованими особами в Лондоні, тому попросив записати мене до будь-якої з доступних клінік для перевірки на коронавірус. Виявилося, що тести закінчилися і жодна з приватних лікарень не може мене прийняти, оскільки я потрпив у групу ризику через перебування за кордоном протягом останніх 14 днів. Мені запропонували альтернативу – прийняти лікаря у себе вдома. Однак через годину повідомили, що всі лікарі від мене відмовилися».

«Я облишив ідею з тестуванням на кілька днів, поки не відчув біль в правій легені, яку, можливо, сам собі придумав. Невелика температура трималася, і я вирішив знайти спосіб перевіритися на COVID».

«У страховій компанії мені підказали: єдиний спосіб це зробити – щоб мене забрала швидка допомога прямісінько в інфекційне відділення, де повинні бути тести. Я так і зробив. В “103” відмовилися до мене їхати, тому що я їм чесно сказав про невелику температуру та відрядження за кордон. Їх це не вразило. Порадили звернутися до сімейного лікаря (якого у мене не було) або ж в поліклініку за місцем проживання».

«Я вибрав поліклініку. У реєстратурі жінка, почувши, що я хочу здати аналізи на COVID, сказала, що з цих питань потрібно звертатися до сімейного лікаря. Вона одразу поцікавилася прізвищем мого лікаря. Розуміючи, що якщо я знову скажу, що сімейного лікаря у мене немає, вона покладе трубку і на цьому все закінчиться, тому я згадав прізвище лікаря, якого мені викликали батьки в 14 років. І сказав: “Мій лікар – Таранько!” І жінка дала його прямий телефон».

«Це був сімейний лікар Володимир Таранько. Він мене вислухав і запросив на прийом, але потім швидко передзвонив, щоб перепитати: чи дійсно я був у Лондоні? І додав, що тут мені допоможе тільки швидка допомога. Він порадив як слід говорити з колегами зі “103”: потрібно заявити, що мені дуже погано, що я майже вмираю, що у мене є всі симптоми коронавирусу. І не забути додати про Лондон».

«Поради Таранько спрацювали: незабаром під мій будинок підкотила машина швидкої допомоги. Звідти вийшли людьми у білих захисних костюмах, окулярах і головних уборах. Я відчув дискомфорт, коли зрозумів, що медики у повних обладунках привернуть увагу сусідів. А мені ще на вулиці влаштували міні-допит: їх цікавило, чи дійсно я був у Лондоні і з ким ще контактував?

В лікарні

«Мене привезли до Львівської інфекційної лікарні (Вона обрана опорною у регіоні для боротьби з COVID-19), де мене зустріла мила жінка-лікар. Вона оглянула і взяла шкребки з горла та носу, сказавши, що це аналізи на коронавірус».