В ході бойових дій на Сході України військовослужбовці іноді потрапляють в полон. Є кілька випадків, які на слуху. Про них пишуть в ЗМІ і вони стають надбанням світової громадськості. Наприклад, захоплення українських моряків в Азовському морі.
Однак є і трагічні історії українських армійців, про які мало хто говорить. Приклад тому уродженець Білої Церкви, танкіст Богдан Пантюшенко, який вже 5-й рік перебуває в полоні проросійських терористів.
Богдан був командиром екіпажу танка. В армію пішов у вересні 2014 року, коли йому прийшла повістка. Тоді Богдан святкував річницю весілля з Вікторією і планував відпустку, але навіть ця обставина не змусило його ухилятися від служби.
Хлопця завжди виділяла любов до своєї країни, яка була не награною, а справжньою. Він пішов до військкомату, бо знав, що повинен віддати борг Батьківщині і навички, отримані багато років тому на строковій службі, стануть в нагоді зараз. 5 вересня 2014 всією сім’єю проводжали Богдана на службу, прекрасно розуміючи, що він їде на війну.
Після місяця тренувань і бойового злагодження, в яке входило вміння керувати бойовим екіпажем, хлопець відправився в зону АТО. За стійкість і мужність отримав позивний “Броня”.
У полон потрапив 18 січня 2015 го поблизу селища Спартак неподалік від Донецького аеропорту. Тоді йшли запеклі бої за ДАП. У танкістів була задача прикрити саперів, які підривають Путилівський міст і розстріляти танки бойовиків. Завдання було виконано, але на зворотному шляху українські танкісти потрапили в засідку. Їх машина була підбита, але навіть після цього вони пішли на таран танка бойовиків. Після зіткнення їх машина опинилася в кюветі і всі троє чоловіків виявилися в руках бойовиків.
В цей же день “Донські козаки” подзвонили дружині Богдана і сказали, що він у них.
“Це був вечір жаху і істерики. Вночі я дзвонила в СБУ, Міноборони і поліцію. Питала, що робити. Порадили оформити заяву про розшук людини. Більше ніякої допомоги “, – розповіла в інтерв’ю його дружина Вікторія.
Через кілька тижнів з’явилося в мережі відео з ним. Українського танкіста тримали в підвалі Донецького СБУ і жорстоко били і забороняли користуватися душем. Потім стали виводити на примусові роботи. Звідти боєць міг хоч зрідка дзвонити сім’ї.
Родичі військовополонених знаходять один одного через Інтернет і мало сподіваються на державу. Не виняток і родичі Богдана Пантюшенко.
“Жодна із зустрічей в білоруській столиці не дала результатів. Українська делегація частіше поверталася з тими самими сподіваннями, що і їхала в Мінськ. Тільки наміри, обіцянки і плани на майбутнє. Нам говорили про різні формулах, про непоступливості “того боку”, про неузгодженість списків і ключах від в’язниць, що знаходяться в Кремлі … “, – розповідала Вікторія в одному з інтерв’ю, згадує, як складно переказувати чоловікові невтішні новини по телефону.
Наприклад, Богдан не потрапив в список найбільшого обміну “всіх-на-всіх”. Бойовики просто не включили його в списки, а ще варто сказати, що військовослужбовець часто повторює, що українська сторона бажає повернути його на Батьківщину цілої свободи 3, а то і 4 бойовиків. Він вважає, що це не справедливо і не хоче бути “ціною амністії для окупантів”.
Сім’я Богдана Пантюшенко бореться за його свободу. У Києві вони організовували акцію на його підтримку. Родичі Богдана постійно зустрічаються з представники Міністерства оборони, Адміністрації президента.
У 2016 році зв’язок з Богданом зникла. Пізніше стало відомо, що його перевели в СІЗО окупованій Макіївки. Це був важкий період для полоненого. Бойовики “ламали” Богдана, змушуючи перейти на їхній бік. Але український воїн був не зламаний. “Не даремно у мого чоловіка позивний” Броня “. Він сильна людина. Він все витримає “, – впевнена Вікторія.
Йшли роки і все залишалося незмінним. Родичі Пантюшенко періодично виходять на акції протесту під стінами АП. Але поки це не дає результатів.
За останніми даними, на квітень 2019 року, Богдана продовжують тримати в СІЗО Макіївки. З ним зустрічалися представники ОБСЄ. Незважаючи на змучений і хворобливий вигляд чоловік поскаржився тільки на те, що є складнощі з відправкою листів додому і він хотів би це вирішити.
“Я писав в минулому листі і підтверджую зараз, що з обміну ми собі не ставимо терміни. Є думки, можливо поміняють під вибори президентські, або парламентські … За рік або п’ять … Я готовий до будь-якого розвитку подій. Точніше – не готовий, а змирився з тим, що від мене нічого не залежить … “, – написав зовсім недавно дружині Богдан.
На даний момент він до сих пір залишається в катівнях терористів.
Новообраний президент України Володимир Зеленський закликав до проведення обміну полоненими в форматі “всіх на всіх”.
“Я ще раз підкреслюю, що готовий до переговорів. Я сподіваюся, що на найближчій зустрічі в нормандському форматі Росія продемонструє готовність до деескалації. Конкретним підтвердженням цієї готовності повинен стати взаємний обмін нашими громадянами у форматі” всіх на всіх “. Без винятків. З нашої боку ми готові обговорювати нові умови співіснування України і Росії. З розумінням того, що справжня нормалізація відбудеться тільки після повної деокупацію. Як Донбасу, так і Криму. Україна не здається! У всіх сенсах цього слова “, – написав він.