Те, що відбувається сьогодні на політичній арені України не можна назвати ніяк інакше ніж балаганом. І розпочалось усе з оголошення неофіційних результатів І туру президентських виборів.
Приблизно тиждень тому й розпочалась українська версія кориди: два найсильніших “бики”, посівши передові місця у виборчому рейтингу, вступили у словесну боротьбу, обмінюючись відео зверненнями, естафетою передаючи один одному роль тореадора.
Кульмінацією словесної сутички стануть дебати. Втім, Порошенко планує подискутувати цієї неділі, 14 квітня, натомість Зеленський – у п’ятницю, 19 квітня, а місце проведення дебатів взагалі остаточно поки що невідоме. То чи відбудуться дебати взагалі?
Журналістці «Цинічного Львова» вдалося поспілкуватися з письменником та журналістом Остапом Дроздовим про перебіг цієї вакханалії та її можливі наслідки для українського суспільства.
Як загалом у Ваших очах виглядає ця картина підготовки до дебатів?
Я цілком задоволений цією президентською гонкою. Бо ще давно казав, що треба чимскоріш довести все до абсурду й чорнухи, аби нарешті мої «сильно мудрі» співвітчизники прозріли й зрозуміли, що на всіх виборах вони плазують перед мутантами і вибирають гірше з гіршого.
Кампанія-2019 є квінтесенцією електоральної деградації. Нижче ще не падав ні виборець, ні політикум.
Дебати авантюриста з корупціонером мене цікавлять суто з міркувань антропологічної розвідки: я хотів би дізнатися рівень підготовки обох штабів, які побили всі рекорди з маніпулювання й підміни понять.
Позавчора, 8 квітня, Зураб Аласанія повідомив, що вартість дебатів на “Олімпійському” буде у шість разів дорожчою від початкової суми-1 млн. Чи доречними, на Вашу думку, є такі витрати в час, коли на сході України триває війна?
Ці дебати ламаного гроша не коштують. Але на загал я рішуче підтримую, аби на них викинули з бюджету не 1 млн, а мінімум 5. Гулять так гулять. Я вважаю, що поминки за здоровим глуздом треба відзначати помпезно.
За Вашими прогнозами дебати, швидше за все, відбудуться на “Олімпійському” чи у студії Суспільного, згідно з законом?
Не має значення де, має значення як. Самі по собі дебати навряд чи матимуть вирішальне значення, бо кожен із кандидатів працює суто на свою цільову аудиторію.
Навіть якщо дебати й відбудуться, то (я вже про це попереджав), маю таке передчуття, вони зіграють на користь Зе. Хіба що відбудеться щось екстраординарне. В очах свого виборця Зе вже є героєм тільки завдяки одному факту появи на дебатах. Кілька різких і слушних запитань до По буде більш ніж достатньо, аби ЗЕ-виборець зомлів від щастя й остаточно втратив голову.
У Порошенка все навпаки: він мусить апелювати не до своїх виборців (бо порохоботи в своїй суті є фанатично сліпими), – а до скептиків. До тих, хто проти обох.
Другий тур – це битва за тих найкращих українців, які принципово не хочуть обирати закамуфльоване менше зло.
Як вважаєте, що чекає на Україну в наступні 5 років? Чи не настане після цього довгоочікуваного прозріння “сильно мудрих” співвітчизників ще одна, назвімо її так, доба Руїни?
Я не знаю, що Україну чекає через 5 місяців, а ви мене про 5 років питаєте (усміхається).
Абсурд важко піддається прогнозуванню. Можу сказати, що так, як ці обидвоє тупикові кандидати роздерли країну, так не зумів навіть зовнішній ворог. Обом треба виписати гонорар від імені Кремля.
Хто би не став президентом, отримає половину країни рішучих хейтерів. Ступінь ненависті до обидвох просто зашкалює, і це вперше таке. Оскільки наш народ належить до числа суїцидальних (тобто схильних до самознищення), то я очікую загострення всіх хронічних недуг суспільства.
Ментальні протиріччя між Сходом і Заходом набудуть особливої гостроти. Барикада проукраїнських піде на барикаду малоросійських.
Прихильники Зе будуть утверджуватися у показовому ігноруванні української пам’яті-мови-традицій. Прихильники По перетворяться в безмовну провладну масу засліплених (на кшталт путіністів).
На стику цих двох безвиходей народиться гігантський запит на якісну альтернативу, тож я уповаю на розвиток (умовно) противсіхів – людей, які категорично не сприймають збанкрутілий, порослий мохом політикум.
Усі партії постануть перед вимогою негайно модернізуватися. Паралельно ростиме прошарок люмпен-бидла, якому до одного місця будуть гуманітарні цінності.
Країна набуде доволі гротескних, контрасних, потворних форм. Усі будуть злі на всіх. Креативний клас почне саморятуватися. Й основне завдання для нього – знайти політичний механізм потрапляння до влади і ламання виборчих правил. Усе ще навіть не почалося.
Остап Дроздов – український письменник та журналіст. Ведучий хард-ток-шоу «DROZDOV» та політичного ток-шоу «Прямим текстом» на українському телеканалі ZIK, а також автор двох романів «No.1: роман-вибух» та «No.2: роман-вибух». Закінчив з відзнакою факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка.
Цитата героя інтерв’ю: «Ніякі вибори не мають сенсу, допоки в Україні торжествує політична та візуальна реклама, значна сума застави, невмотивовано високий прохідний бар’єр, дебільна система формування ЦВК і всіх виборчих комісій внизу. Виборець вибирає між рівнем платоспроможності основних гравців. Неплатоспроможні, але якісні — в прольоті”.