Червень у Львові закінчився на патріотичних нотах, адже вчора, 30 червня, відбувся Марш тисячоліття Української Держави.
Дехто може запитати: хіба Україні 1000 років? Об’єднані націоналісти, під чиїм проводом і відбулась хода дають відповідь:
«Сьогодні ми вшановуємо події 30 червня 1941 року, коли Ярослав Стецько проголосив на Площі Ринок Акт відновлення Української Держави.
Цей день – свято не лише для націоналістів, а й для кожного українця.
Втім, ми, націоналісти, наголошуємо, що 30 червня 1941 року відбулося саме відновлення, а не проголошення Української держави. Адже насправді нашій державі більше 1000 років і вона існувала ще за часів Святослава», – каже начальник штабу «Нацкорпусу» Львівщини, Сірий Святослав.
До маршу приєдналось близько тисячі львів’ян та гостей міста. Всі вони були у вишиванках, з націоналістичними знаменами та великим червоно-чорним прапором, що символізує боротьбу.
Маршрут пролягав між пам’ятниками двох визначних українців Степана Бандери та Тараса Шевченка. На кінцевій точці відбулось віче, на якому виступили представники різних націоналістичних організацій, зокрема і львівського осередку «Національного Корпусу» – Святослав Сірий з позивним «Хоробрий».
У своїй промові Святослав навів доказ відомої теорії про те, що історія, зокрема й українська, має здатність повторюватись, провівши аналогію подій 1941 року з сьогоденням:
«Тоді (ред. 1941 року) Гітлер та послідовники його режиму були не згідні з діями українських націоналістів, які звільнили Львів та почали впроваджувати національні органи влади. Через це Стецька та Бандеру, як ми знаємо, гітлерівці відправили у концтабори. Сьогодні Гітлера немає, натомість українська держава є.
Але є і Путін зі своїм режимом, який відверто виступає проти нашого права на державу, анексувавши Крим та захопивши Донецьк. Та націоналісти й надалі в дії. Ми об’єднались, відкинувши всі непорозуміння, щоб як і 1941 року захистити свою державу. Завтра Путіна не стане, а Українська Держава буде!»
https://www.facebook.com/natalia.popadynets/videos/638699539959868/
Автор: Наталка Попадинець