Історія про капітана Лоскота Євгена Олександровича, 22.06.1983 – 07.09.2014, заступника командира роти з озброєння 1-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
… дістатися до своїх капітану Євгену Лоскоту не вдалося, його видали місцеві мешканці. Поранений офіцер потрапив в оточення та прийняв свій останній бій на закинутій фермі поблизу села Весела Гора Слов‘яносербського району Луганської області. Коли закінчились набої, не бажаючи здаватися в полон, він підірвав себе гранатою, прохрипівши дивну для терористів фразу: «Русские не сдаются! Слава Україні!». Після цього російські бойовики добили українського офіцера пострілом у голову…
Народився 22 червня 1983 року в місті Чернігів. Мешкав у селищі міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області. У 2000 році закінчив загальноосвітню школу селища міського типу Десна.
З початку 2000-х років у лавах Збройних Сил України. Проходив строкову військову службу у 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу Збройних Сил України (військова частина А0139, місто Київ). У 2006 році закінчив Одеський інститут Сухопутних військ (нині – Військова академія, місто Одеса).
Служив на командних посадах, зокрема командиром взводу 354-го навчального механізованого полку 169-го навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1048, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області). У 2011 році, коли Янукович скорочував військові частини, капітан Є.О. Лоскот звільнений зі Збройних Сил України у запас.
Брав активну участь у громадсько-політичному житті. З 2010 року був членом Козелецької районної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода».
Взимку 2013-2014 років знаходився на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. Перебував у лавах Автомайдану. 20 січня 2014 року отримав поранення в обличчя гумовою кулею під час сутички з бійцями підрозділу міліції особливого призначення «Беркут» на вулиці Грушевського. 18-20 лютого 2014 року був учасником захисту Майдану, найзапекліших боїв між протестувальниками та правоохоронцями у центрі Києва.
21 березня 2014 року Козелецьким районним військовим комісаріатом Чернігівської області, коли Росія захопила Крим, добровольцем мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив заступником командира роти з озброєння розвідувальної роти 1-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1815, селище міського типу Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області).
З весни-літа 2014 року брав участь в російсько-українській війні. Позивні «Баха», «Локоть», «Дамба-22». Учасник боїв поблизу сіл Жовте, Раївка, Сабівка Слов’яносербського району, міста Лутугине Луганської області, за стратегічні блокпости, оборони Міжнародного аеропорту «Луганськ».
У вересні 2014 року залишився під містом Луганськ прикривати відхід основної тактичної групи. Приєднався до бійців 22-го батальйону територіальної оборони «Харків». Хлопці залишилися без офіцерів, тож капітан Євген Лоскот вирішив очолити обезголовлений підрозділ, про що доповів своєму командуванню.
7 вересня 2014 року капітан Євген Лоскот з двома вояками на бойовій машині піхоти (БМП) вирушили на допомогу бійцям територіальної оборони. Зупинилися посеред соняшникового поля, аби детальніше розвідати ситуацію. Метрів за двісті, на межі сільськогосподарських угідь і найближчого терикону, екіпаж виявив з півдюжини одиниць військової техніки не ЗСУ, танк, велике скупчення позашляховиків. Капітан Євген Лоскот вирішив атакувати польовий командний пункт противника, використавши ефект неочікуваності. Заклинена башта бойової машини унеможливлювала гарматний вогонь, тож хлопці використали кулемет і автомати, чавили й таранили «Лексуси» і «БМВ». Коли російські бойовики прийшли до тями, старенька БМП вже залишала розташування. Проте в останній момент бойову машину підбив ворожий танк. Екіпаж розділився – один з воїнів зміг повернутися до своїх, другий потрапив у полон. Капітан Євген Лоскот встиг відійти з поля бою, зв‘язатися з «айдарівцями» і домовитися про допомогу у переправленні на інший берег Сіверського Донця. Добровольці попросили ще скоригувати артилерійський вогонь, на що офіцер погодився. Артилерія щільним вогнем накрила вороже угруповання.
З того часу Євген Лоскот вважався зниклим безвісти. Лише 22 червня 2015 року рештки Героя були виявлені пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») на місці його загибелі. 2 вересня 2015 року був ідентифікований завдяки експертизі ДНК.
Проте дістатися до своїх капітану Євгену Лоскоту не вдалося, його видали місцеві мешканці.
Поранений офіцер потрапив в оточення та прийняв свій останній бій на закинутій фермі поблизу села Весела Гора Слов‘яносербського району Луганської області. Коли закінчились набої, не бажаючи здаватися в полон, він підірвав себе гранатою, прохрипівши дивну для терористів фразу: «Русские не сдаются! Слава Україні!». Після цього російські бойовики добили українського офіцера пострілом у голову.