Мені зараз прикро за те, що більшість львів’ян уже відверто розчаровані бездіяльністю влади та змушені щодня ставати свідками відкритого розкрадання комунальної власності.
Так, до прикладу, візьмемо трамвайні зупинки в місті. Більшість з них (як от Аркаса по вулиці Княгині Ольги) абсолютно не облаштовані для комфорту місцевих мешканців, що чекають на транспорт. Жодного прихистку від дощу та спеки, яка особливо докучає в літній період. Йдеться про комфортний мінімум, якого бракує кожному львів’янину. Ці проблеми досі не вирішені.
Така ж ситуація із прокладанням велосипедних доріжок в місті. Здається, що велодоріжки у Львові потрібні просто для кількості. Як я уже раніше писала – цей результат абсолютного недбальства та неякісного будівництва добре помітний у Франківському районі. До слова, проект будівництва велодоріжки на вул. Княгині Ольги – вул. Академіка Сахарова створювала проектна організація ЛКП «Інститут просторового розвитку» вартістю 22 млн 879 тис. гривень. Та чи відповідає результат витраченим коштам?
Вкотре нагадую місцевій владі: Львів – для львів’ян, а вже потім для гостей. То коли місцевим мешканцям стане тут комфортно?
Ще одна проблема, яка дуже мені болить, – це збереження та реставрація архітектурних пам’яток. Львів – місто неймовірної краси, на його архітектуру приїжджають подивитись тисячі туристів щодня. Проте тепер старі будинки та балкони стали справжньою загрозою для перехожих.
Скільки вже було випадків травмування людей елементами фасадів старих львівських будівель. Що тут казати, коли балкони в історичній частині міста буквально падають людям на голови!
Як відомо, зараз у Львові влада активно розробляє програму співфінансування реставрації балконів у пам’ятках архітектури – планують оновити 34 балкони, ще для 27 об’єктів розробили проектно-кошторисну документацію, яка перебуває на експертизі.
Місцева влада готова відбудовувати історичні архітектурні пам’ятки тільки у випадку, якщо мешканці конкретних районів долучаться до співфінансування. Тобто, для щоденної безпеки та комфортного пересування маємо платити з власної кишені.
Втім, скільки ще по місту можна знайти старих балконів, які також несуть небезпеку? Безліч. І це питання, як і багато інших, залишаються не вирішеними…