Євген-Зенон Стахів – син українського діяча ОУН І УПА Євгена Стахіва є лауреатом Нобелівської премії.
Кілька днів назад Україну відвідав лауреат Нобелівської премії, відомий географ та нащадок українських емігрантів.
До 75-річчя від дня народження Євгена-Зенона Стахіва у Львові спеціально погасили маркований конверт.
Євген-Зенон Стахів уперше погасив маркований конверт штемпелем «Львів – відкритий для світу». І признався, що не очікував такої уваги до себе. Вперше він відвідав Україну у 1991 році як консультант Світового банку, допомагаючи Україні, зокрема Львову, вирішити проблему водних ресурсів.
«Звісно, що за ці роки багато змінилось в Україні. Я і мої друзі з Канади, Австралії листуємось, багато говоримо про вибори в Україні, дискутуємо. Але це не настільки важливо, як те, що ми можемо впливати на уряди у наших країнах, допомагаємо Україні через наших політиків у Канаді, Австралії, США. Я займаюсь допомогою щодо зброї для України», – відповів на запитання Радіо Свобода Євген-Зенон Стахів.
Євген-Зенон Стахів вважає себе українським науковцем. Його мати зі Львова, а батько, український підпільник, член ОУН і воїн УПА Євген Стахів, народжений у Перемишлі (Польща).
«Залишився спомин тата, що мамина родина жила у Львові на вулиці Зеленій. Я народився наприкінці 1944 року вже в Інсбруку (Австрія). Моя родина – християни, які вважають себе українцями, і я вважаю, що народився в Україні. Багато українців, які виїхали у 1944 році, були патріотами, вони були в ОУН і УПА. Я виростав, як і мої друзі, у дусі патріотизму. Це нам передали наші батьки. Школу українознавства я мусів відвідувати у суботу. І була, звісно, розмова, чому я мав у суботу йти у школу, бо всі інші діти бавляться. А після школи був «Пласт», потім народні танці. Тобто був зайнятий українськими справами всю суботу. На запитання: «Чому?» батьки відповідали: «Бо ми так сказали», – пригадує Євген-Зенон Стахів.
Батьки разом із сином емігрували з Австрії у США у 1949 році. У Нью-Йорку він навчався у технічній школі, звідки вийшло чимало лауреатів Нобелівської премії. Учений досліджує водні ресурси, спеціалізується на розробці методів управління водними ресурсами великих річкових басейнів і розробляє протиповеневий захист у зв’язку з кліматичними змінами. Зокрема, він є автором численних проектів щодо водного та екологічного планування у США, Афганістані, Бангладеш, Іраку, Вірменії, Україні. Бере участь у проекті «Україна – Молдова – транскордонний Дністер».
У 2003 році Євген-Зенон Стахів працював навіть міністром водного господарства в Іраку у складі тимчасової військової адміністрації. А з 1989 року він був провідним спеціалістом у Міжурядовій групі експертів ООН щодо зміни клімату. У 2007 році ця організація отримала Нобелівську премію миру за зусилля, спрямовані на збільшення кількості знань про зміну клімату, що відбувається з вини людини, та опрацювання заходів, необхідних для боротьби з такими змінами.
«Я працював усе життя і вирішував проблеми водних ресурсів у цілому світі. Це для мене було більше досягнення, аніж написати пару доповідей для Нобелівської премії. Моя практична праця у світі – підвищити рівень людей і бідних країн, щоб вони досягнули вищого рівня. Справа Нобелівської премії – це опинитись у потрібному місці у відповідний час. Багато людей повинні були б отримати Нобелівську премію, але їм не вдалось. Я був одним із співголів, головних авторів. У 2013 році написав статтю, тоді лауреатами Нобелівської премії стали троє громадян США, які сюди емігрували з різних країн у пошуках дослідницьких можливостей, тобто лабораторій, обладнання. Фактично 106 із 325 Нобелівських лауреатів зі США були іноземці. Українці можуть вважати своїми Нобелівських лауреатів, які народились в Україні», – наголосив Євген-Зенон Стахів.
Через 50 років буде інший світ
Стахів прочитав лекцію викладачам і студентам Львівського університету про Паризьку угоду щодо зміни клімату, зокрема говорив про те, якою має бути інфраструктура, щоб забезпечити водою людей, про викиди парникових газів у світі. Метою угоди є стримати підвищення температури у межах 2 градусів за Цельсієм до кінця століття.
Паризька кліматична угода і відповідно розроблені умови мають сприяти також і зменшенню в Україні викидів парникових газів. Для цього потрібно розвивати відновлювані джерела енергії.
«США і Європа скорочують викиди парникових газів, а Китаєві дозволили збільшити цей рівень. Те, що Європа і США заощадили, Китай та Індія перевищують у 10 разів. Мені важко зрозуміти, як можна зменшити температуру і стримувати її, якщо наступні 20 років Китаєві й Індії дозволили збільшити викиди. Згідно з тією угодою, хочуть стримати температуру на 2 градуси за Цельсієм, але треба зменшити викиди. Пом’якшення чи адаптація? Пом’якшення не допоможе. Китай має 30% викидів усіх газів у світі, США – 15%, Європа – 9%, а Україна – 0,1%», – каже Євген-Зенон Стахів.
Щодо перспектив у науці він виокремив кілька напрямків – розвиток штучного інтелекту, нанотехнологію, біологічну та інформаційну технології. «Це створить цілком новий для нас світ через 50 років. Студенти будуть працювати над цими темами. Україна має потенціал і таланти, освічену молодь, систему університетів. Україна має збільшувати фінансування науки, щоб люди тут залишались», – зауважив учений.
Також він звернув увагу, що від 1920 року у США суттєво зменшилась смертність серед людей від кліматичних катастроф. І цим люди завдячують сучасній інженерії.
Євгена-Зенона Стахіва університет «Львівська політехніка» удостоїв почесного звання доктора Honoris Causa. Диплом вручили 1 березня.