Минули сороковини із дня смерті учасника АТО, добровольця 8-го батальйону УДА “Аратта” 61-річного Володимира Швайка. Служив у у Юр’ївці, під Маріуполем. Позивний “Дєд Вова”.
Повернувся на Львівщину у вересні 2018-го через другий інфаркт. 11 січня 2019 року Володимир Швайко помер після третього інфаркту. У чоловіка залишились 41-річна дружина та 9 дочок.
“Володимир, мій другий чоловік. Познайомилась із ним коли мені було 25. Обоє були розведені, мали дітей від попередніх шлюбів. та це не завадило нам прожити разом 15 років та народити 7 дочок, – розповідає дружина бійця Марія Ракус. – Але Володя ніколи не робив різниці. Усіх вважав рідними”.
Жінка самотужки виховує 23-річну Христину, 21-річну Іванку, 14-річну Настю, 12-річну Мар’яну, 9-річну Уляну, 8-річну Марту, 6-річну Софію, 4-річну Боженута чотиримісячну Ангеліну.
“Останні 7 років, ми жили у селі Куровичі, за 30 кілометрів від Львова. Сільрада виділила нам кімнату на 22 метри. Була у жахливому стані. З обдертими стінами, вікнами, заклеєними клейонкою. Ми самостійно зробили ремонт, підвели газ та електрику, викопали свердловину. Володя був майстром на усі руки. Був електриком та будівельником, працював із деревом”, – додає жінка.
Дві старші дочки живуть окремо. Христина одружена, має сина, а Іванна навчається у Кременці на Тернопільщині. Буде педагогом. Приїжджають на свята.
“Старшенькі допомагають мені із хатніми обов’язками. Готують їсти, прибирають, молодших глядять. На обід варю майже чотири літрів борщу, кілограм макаронів, а ще ж салат треба. На зиму роблю закрутки із огірків, помідорів, салатів, компотів. До 300 банок виходить. Дівчата збирають, приносять, а я закриваю. Тримаю й господарку, качок та курей”.