На Львівщині через важку хворобу 1,5 річний хлопчик один рік пробув під апаратом ШВЛ (ФОТО)

0
978

Від народження хлопчик не міг дихати через рідкісне захворювання – двосторонній параліч діафрагми.

Про це повідомляє “Суспільне”, пише dilo.net.

 

Після року під апаратом ШВЛ Давид Борута із Львівщини може самостійно дихати. Тепер щомісяця батьки будуть привозити його лише на профілактичний огляд в ОХМАТДИТ. Від народження хлопчик не міг дихати через рідкісне захворювання – двосторонній параліч діафрагми, пише “Суспільне”.

Вроджену недугу у дитини діагностували у три місяці. За словами мами хлопчика Аліни Борути, дитина почала сіріти і рідні не розуміли, що відбувається.

“Виявили двосторонні параліч діафрагми. Вся небезпека в тому, що дитина не може самостійно дихати. І коли вона не може дихати – вона помирає”, — каже дитячий хірург Львівського ОХМАТДИТу Роман Ковальський.

Оперували Давида лікарі львівського ОХМАТДИТу. Таку операцію проводили вперше не лише у Львові, але й в Україні. Хлопчику встановили стимулятор нерва діафрагми, коли йому було лише 8 місяців.

“З обох боків навколо діафрагмального нерва вводилися електроди. Таким чином, це дає можливість стимулювати діафрагмальний нерв, який і нервує діафрагму з обох боків”, — розповідає хірург Роман Ковальський.

Після півроку на ШВЛ Давида почали поступово від’єднувати від апарату, щоб він вчився дихати самостійно.

“Спочатку ми почали його від’єднувати на 5 хвилин від ШВЛ. Це було, щоб подивитися у вікно, показати Давидкові, що там відбувається. Потім з 5 хвилин до півгодини. Потім з двох і до 24 годин”, — пригадує мама хлопчика Аліна Борута.

Жінка каже, що цей період був важким не лише для дитини, але й для неї. Адже півроку малюк лише лежав.

“Ти вчиш дитину повністю все, ти вчиш її їсти, тримати іграшки. Він міг це все робити, але не вмів досконало це зробити. У мене був страх, паніка дуже сильна, і це був ризик. Я не знала чи я зможу за ним доглядати”, — каже мама хлопчика Аліна.

Жінка додає, що головне було не опускати руки. Зараз Давид уже по-трохи ходить і продовжує здобувати звичні для його віку навички.