«Медичний корпус Львівщини»: ті, хто рятує життя наших захисників

0
2033

Волонтерський рух «Медичний корпус Львівщини» розпочав свою працю ще 2014 року, коли ворожа армія танковим кроком ступила на територію України. Вже чотири місяці він функціонує як офіційно зареєстрована організація, до цього був під покровом «Національного корпусу». Справою життя учасників «Медкорпусу» є допомога українській армії, шляхом переправлення медичних та гуманітарних матеріалів воїнам України.


Вчора, 18 квітня, волонтери вкотре збирали та відправляли на фронт та у військові госпіталі життєво важливі пакунки. Журналісти «Цинічного Львова» провели з представниками «Медичного корпусу Львівщини» цілий день та поспілкувались з ними про специфіку тяжкої, але важливої професії волонтера.

«Сьогодні, як і щодень, ми підготували велике відправлення на фронт, яке пошириться майже по всій лінії розмежування та у госпіталі. В нинішню посилку ми склали мішки для піску, з яких утворюють позиції, пральну машинку для полку «Азов», інвалідний візок, медикаменти для 46-ї бригади та різні інші потрібні штуки, зокрема маскувальні «кікімори» та медичні препарати для госпіталів. Зранку в нас ще не було нічого, а до вечора ми вже організували 5-6 відправлень у різні точки, так щодня», – розповідає керівник «Медичного корпусу» Ярослав Солодуха або ж просто Добрий Терорист.



Окрім медикаментів та маскувальних матеріалів учасники «Медичного корпусу» також збирають запасні шини та запчастини для машин, займаються ремонтом «покалічених» автівок з фронту, переправляють різні смаколики, приготовані меценатами й загалом намагаються максимально реагувати на всі запити про допомогу від хлопців та дівчат з передової.

Наталя Дараганова, за освітою архітектор,займається волонтерством вже п’ятий рік. Починала жінка з того, що плела маскувальні сітки та готувала випічку для захисників. Згодом, шукала тих, хто шиє дощовики та пакує сухпайки. Та волонтер-архітекторка мала дитячу мрію – бути медиком. Сьогодні, вона відповідає за медичну частину діяльності «Медкорпусу», контактує з меценатами та вже пройшла теоретично-практичний тренінг з основ надання домедичної допомоги.


«Важливий елемент спілкування волонтера з меценатом – фотозвіти. Я приймаю від добродіїв посилочку, розпаковую її, роблю фотографії та надсилаю їм свій фотозвіт. Коли я відправляю посилку в госпіталь чи на передову, то вже вони знимкують те, що отримали і надсилають мені. Тобто фотозвіти – це такий собі ланцюжок довіри між меценатами, волонтерами та отримувачами»
, – розповідає вона.


Також волонтерка висловлює велику подяку усім меценатам, зокрема українській діаспорі в Італії, Америці та Канаді:

«Чому ми просимо про допомогу в людей закордоном? Бо знаємо, що ліки, які вони можуть купити якісні. Натомість, багато українських препаратів є сфальсифікованими.
  Умови війни не дозволяють хворіти тижнями, так як це часто буває у цивільному житті. Хлопці та дівчата не можуть закутатись у ковдру і лежати відігріватись. Велику роль відіграє ефективність медикаментів. Українські препарти, на жаль, поки що не можуть цього дати».



Упродовж п’яти років в Україні триває війна. Кому, як не волонтерам, знати про усю ситуацію з військовим забезпеченням та про інтенсивність громадської допомоги. Ми обговорили цю тему та попросили волонтерів «Медичного корпусу» порівняти ситуацію 2014 року та теперішню.

«Збирати речі, які потрібні на передовій зараз тяжко. На 5 році війни, більшість людей думає, що війни нема.
  Якщо в 2014 році ми просто могли підняти руку і сказати, що нам щось потрібно, то могли навіть не уточнювати, що саме – нас завалювали допомогою. Тепер вже потрібно піднапрягтися.


Простий приклад: інколи ми залучаємо школи, у Львові їх є близько 120. З цього, здавалося б, величезного числа, зазвичай відгукується і допомагає 5-6 шкіл.

  Це пов’язано з тим, що інформація не доходить до людей. У країні офіційно не визнано, що йде війна, на телебаченні її також немає, навіть у Фейсбуці люди не пишуть про важливі питання війни», – діляться своїми думками волонтери.

Але трапляються і пригоди та зустрічі варті поваги. Ярослав Солодуха розповів, що саме вчора, 18 квітня, до нього на заправці підійшов хлопчина, який побачив машину з емблемою «Медичного корпусу» . Без зайвих слів вручив Ярославові 200 гривень, а на питання як відзвітувати, відповів, що ніяк, це просто на заправку.

Втім, «Медичний корпус» Львівщини готовий допомогти людям, які хотіли б долучитись до військового життя країни. Власною ініціативою вони проводять вишколи парамедиків: навчають, як правильно надавати першу медичну допомогу потерпілому перед приїздом швидкої. Учасником таких вишколів може стати кожен бажаючий.

«Зазвичай проводимо вишколи, коли ситуація на сході більш-менш стабілізується і ми можемо приділити більше уваги організації та проведенню навчань. У нас є лише одна умова – група для вишколу складається максимум з10 людей, для того, щоб навчання було дійсно якісним.
Нещодавно ми проводили такі навчання для відділення «Нацкорпусу» – галицької молоді», – розповідає Добрий Терорист.

Знайти детальнішу інформацію про діяльність та майбутні плани «Медичного корпусу», зокрема проведення вишколів парамедиків, можна на їх офіційній сторінці Facebook.

"Медкорпус" Львівщини передав допомогу на схід та у військові госпіталі

Ярослав Солодуха, керівник "Медичного корпусу" розповів про відправлення на фронт

Опубликовано Natalia Popadynets Пятница, 19 апреля 2019 г.