Днями до редакції “Цинічного Львова” звернулася львів’янка Алла Сувала, яка не один десяток років судиться з двоюрідним братом за можливість розпоряджатися своєю частиною спільної квартири у центрі міста та комфортно жити в ній. Так третина трикімнатної квартири у австрійському будинку належить літній матері пані Алли, проте співвласники вижили її з житлової площі. А її донці не дають згоди на поділ квартири, на ремонт і навіть проведення опалення.
Про це пише “Цинічний Львів”.
Судовий процес над поділом квартири і можливістю у ній нормально жити обом співвласникам тягнеться уже 19 років. Зазначимо, що це великі затрати коштів і часу, які досі не дають результатів. І попри те, що частина квартири мами пані Алли є приватизованою, а інша частина не є такою і фактично двоюрідний брат нашої героїні тут лише прописаний, жінка досі не може добитися справедливості і “пробити стіну бюрократії”.
У Галицькій районній адміністрації увесь цей час лише розводять руками, рішення про поділ житла постійно змінюється. Один суд уже закрив справу і її зараз розглядають заново. Та, якщо і цього разу результат буде таким самим, то багатолітня боротьба за законну власність завершиться для Алли Сували втратою права на нормальне життя у батьківському домі.
Про справедливу оплату частки один одному теж говорити важко, адже брат пані Алли пропонує досить низьку суму. До того ж чоловік постійно змінює свої рішення щодо продажу чи поділу квартири. Від необхідних ремонту й проведення опалення рішуче відмовляється. На думку нашої героїні, ці дії спрямовані на те, щоб вижити її і чоловіка з дому.
“Жити у цій квартирі моїм батькам, а згодом і мені родичі не дають близько 50 років. Проте через життєві обставини мені кілька разів, як і зараз, доводилось повертатись на батьківську житлову площу. За увесь цей час нікому з нас співвласники не дозволяли зробити ремонт, платити за комунальні послуги (оплата мала бути спільною) та ще багато іншого. Зробити вдома без дозволу що-небудь неможливо й досі, навіть попрати чи висушити одяг. Зі сторони сьогоднішнього співмешканця завжди присутні, як погрози, так і реальне насильство. До того ж двоюрідний брат приносить додому різне сміття, а натомість порізав “на метал” чавунну австрійську ванну, продав давні клямки з дверей…”, — ділиться своїм горем співрозмовниця.
Зі слів пані Алли, взимку в домі страшенно холодно, адже опалення є лише у їхній з чоловіком кімнаті. Температура решти квартири майже така, як на вулиці. Чималі проблеми є із санвузлом, а також на кухні. Ці кімнати потребують ремонту, але співвласник протестує, аргументуючи тим, що йому “і так добре”. Хоча нашій співрозмовниці вже вдалося встановити лічильники, розділити рахунки за комунальні послуги, придбати певну техніку, цього замало для комфортного життя.
“Я вже втомилася від цього замкненого кола судів, поділів і життя з цією людиною. Хочеться справедливості. А також — не тримати половину техніки, посуд і харчі у своїй спальні, не боятися чергового підступу від цього сусіда… Очевидно, що я бачу вихід, проте його не дають реалізувати вже багато років. Якби вдалося здійснити поділ квартири (а це можливо за згоди співвласника) моя мама би продала свою частину і ми забули б про ці роки конфліктів, як про страшний сон”, — зазначає Алла Сувала.
Львів’янка просить підтримку небайдужих людей, а також закликає владу звернути увагу на цю складну ситуацію. Адже райадміністрація проблему ігнорує, а комунікація з міськими чиновниками теж не дала результатів через звільнення посадовця, який погодився допомогти. Та у цього процесу має бути кінець і нехай цьому посприяють причетні люди, бо кожен з нас має право на приватне і комфортне життя на власній території, а також на допомогу в цьому.