В’ячеслав Ялов у свої 18 років бачив загибель мами і став опікуном чотирьох братів і сестер. Мама загинула від російського снаряда, а будинок був повністю зруйнований. Діти встигли втекти з рідного Верхньоторецького Донецької області ще до окупації селища російськими військами.
Про це пише сайт pravda.if.ua.
Сьогодні В’ячеслав із молодшими братами і сестрами проживають у Дрогобичі Львівської області, де сім’ї виділили дві кімнати в гуртожитку, пише Радіо Свобода. Туди вони приїхали лише в одязі, який на них був, і з документами.
Волонтери допомогли з меблями, В’ячеслав самотужки відремонтував пральну машину.
Одночасно В’ячеславу доводиться підробляти, готуватися до вступу на медичний факультет та піклуватися про своїх братів та сестер. Мріє про власне житло.
Хлопець емоційно і з усмішкою розповідає про нове життя, про своїх братів і сестер, які, каже, його слухають і допомагають – а це Данило, якому 16 років, Ніколь ‒ 11, Тимуру ‒ 10, Олівія ‒ 8. Називає їх у розмові «мої діти».
В’ячеслав навчається у Бахмутському фаховому коледжі на фельдшера. Мріє стати лікарем-реабілітологом. Бо впевнений: якщо буде хорошим лікарем, то буде добре у майбутньому. Він сам готує їжу для братів і сестер. І вже по-галицьки каже – «зупа».
Побачивши сюжет про нього, сотні людей почали пропонувати свою допомогу: і з України, і навіть з-за кордону. А житель Івано-Франківська готовий подарувати родині В’ячеслава п’ятикімнатну квартиру, як йдеться у сюжеті Настоящее Время. Житло – в мікрорайоні Пасічна, з індивідуальним опаленням, меблями.
“Ми побачили ситуацію, розчулилися, і від сім’ї своєї захотіли подарувати цю квартиру. Там свого часу жили п’ятеро дітей, але всі повиростали. Квартира повністю придатна для життя. Колись нам Бог поміг, тепер ми хочемо людям помогти», – пояснив благодійник.
Найменша Олівія вже придумала якою буде її кімната: рожеве крісло з рожевим столиком, рожеві шпалери з метеликами, а ще шафа з красивими сукнями.