Традиція вимагає глибокого розуміння свого кореня, передісторії і семантики.
Відповідний допис на своїй сторінці у Facebook опублікував відомий львівський журналіст Остап Дроздов.
“Окрім селфі – чим керуються 19-січневі моржі хренові, скажіть мені? Окрім вірності москві – чим керуються апологети 7 січня? Який сенс співати осанну Томосу – і далі святкувати разом із кірілом і путіним Різдво 7 січня, а також влаштовувати “другий-третій-четвертий” святвечір? Нам треба припиняти цю шизофренію і називати її “споконвічною традицією”. Бо насправді все, що я вже котрий рік спостерігаю в січні-місяці – це сліпе святкування своєї приналежності до русского міра.
Мені доводилося чути це від дуже навіть притомних людей – буцімто, міжгалактична місія України (найбіднішої країни Європи) – привнести в Європу свої традиційні цінності. У це справді вірять люди – ніби ми маємо Європу навчити колядувати до середини лютого, паралізувати пів-січня й демонструвати зайву вагу 19 січня” – обурюється журналіст.
За словами Дроздова, традиції бувають гарні і страшні, веселі і потворні, мотиваційні і образливі, мудрі і дурноваті, красиві й жахливі. актуальні й допотопні. Робити з них фетиш – сумнівна цінність.
“А я б хотів, аби в моїй країні традиційними цінностями стало не пірнання в холодну воду в унісон із москалями, а прості й чудові речі: пандуси, інклюзивна освіта, повага до людської індивідуальності, культ прав людини, мандрівки світом, відірваність держави від церкви і щоденне примикання до європейського простору, а не путінського. І тоді не виникатиме потреби доводити свою українськість у дикий водний спосіб” – заявив Дроздов.