Добрі люде кажуть, що як раптом побачиш якусь мару – треба хреститися. Навесні 2017 року одинадцять бравих правоохоронців не послухались вищезгаданої поради, коли не впускали активістів до Львівської обласної ради під час санкціонованого мітингу.
Тому сьогодні регулярно відвідують залу Галицького районного суду в компанії з “марою”, яка набула форми в лиці молодого активіста Макара.
Зокрема й нині, 29 серпня, відбулась така зустріч, себто засідання суду. Розповідати свою версію масових заворушень прибули шість з одинадцяти “потерпілих” від рук 18-річного Макара правоохоронців (ред. На момент мирного мітингу, в 2017 році, підсудний хлопець був у такому віці).
“Макар, набий собі тату: 11 дорівнює 1”, – жартують друзі активіста, поки чекають на початок чергового судового засідання.
Та в ході суду розумієш, що навіть ці слова набувають двоякого прихованого сенсу. Справа в тому, що під час допитів усі як один “потерпілі” стверджують, що в день 30 травня 2017 року під стінами Львівської обласної ради вони Макара не бачили або ж не впевнені, що то був точно він.
“Національна поліція подавала на Макара обвинувальний акт, у якому зазначається, що він брав участь у масових заворушеннях, зокрема проявляв активні дії: шарпаючи поліцейських, наносив їм тілесні ушкодження. Наразі, з одинадцяти буцімто побитих Макаром чоловіків, вісім не змогли підтвердити, що то був саме він”, – розповідає про ситуацію, яка склалась начальник штабу “Нацкорпусу” на Львівщині Святослав Сірий.
То виходить, що звинувачення, які повалились на Макара після участі у звичайному собі мітингу просто неможливо пояснити раціонально. Бо як можна нанести тілесних ушкоджень аж одинадцятьом персонам, якщо ти й близько біля них не стояв та й вони тебе не бачили? Ефект Полтергейста, словом…
“Тоді виникає багато інших запитань до поліції та чиновників, які ініціювали цю всю “показуху”.
Два роки вже тягнеться ця справа, задля того, щоб тишком-нишком посадити молодого хлопця і тим самим поставити собі в блокнотик галочку за буцімто “розкриту справу” чи просто зняти з себе відповідальність.
Бо ж насправді у всій цій історії, яка трапилась винне, в перше чергу, керівництво Львівської обласної ради в лиці Олександра Ганущина”, – додає Святослав Сірий.
Автор: Наталка Попадинець