Тетяна Яремчук попри важку форму ДЦП малює неймовірні картини
Киянка Тетяна Яремчук наполегливо бореться з важкою недугою, не залишаючи їй шансів на перемогу.
Про це йдеться у групі в Фейсбук “Пшениця Усмішки (волонтерство Львів)“.
Щодня кожен з нас долає різні життєві перепони, крокуючи до щасливого майбутнього. У кожного свої дороги до щастя. Хтось впевнено перемагає негаразди, хтось приймає сіру реальність,і опускає руки, а хтось починає звинувачувати все і всіх у своїх проблемах, забувши, що насправді наша доля – в наших руках, і лише своїми зусиллями ми можемо змінити життя на краще.
Життєва історія киянки Тетяни Яремчук вражає до глибини душі, змушує замислитися над тим, що часом ми вигадуємо проблеми і відмовляємося з ними боротися, навіть не спробувавши дійти до мети. Таня народилася з важкою формою ДЦП, постійна спастика та гіперкінези не дають дівчині змоги ходити, вільно рухатися, розмовляти, писати, їй навіть важко їсти та пити.
Але важка недуга не зламала Таню, вона попри все змогла пристосуватися до життя, у якому щосили намагається щодня малювати своє щастя. Так, саме малювати, адже образотворче мистецтво і стало для дівчини основним поштовхом до того, аби боротися, боротися, і створювати картини, створювати попри все…
Любов до малювання у Тетянки почалася з восьми років, коли мама вперше повела її на гурток, що діяв при соціальній службі для молоді у Києві. Дівчина згадує, як вже тоді їй подобалося змішувати фарби, в пошуках потрібних відтінків, та виводити різні лінії. Хоча неслухняною рукою дівчини керували мама, або вчителька, майбутня художниця вже тоді розуміла, що малювання – її покликання, саме в ті миті й зародилася любов до образотворчого мистецтва. Таня розповідає як колись батько залишив поряд з нею, на ліжку, листок та олівець, і їй страшенно захотілося помалювати…Дівчина спробувала, але сильні гіперкінези не давали їй змоги доторкнутися олівцем до паперу…Тоді Тетяна взялася за штанину, коліном зафіксувала зошит, і почала малювати, малювати наперекір неслухняному тілу.
Згодом тато змайстрував дівчині підставку зі скла, аби папір під час малювання не проривався, і так юна художниця, крок за кроком, йшла до своєї мрії. Щоразу методом спроб і помилок Таня попри все удосконалювала свої здібності. Наразі художниця малює лежачи, затиснувши в одній руці олівець, а іншою тримає штанину (тоді, каже, зменшується спастика), поруч лежить підставка з папером, який фіксований спеціальною стрічкою,а під головою – валик, для того, аби картини не спотворювалися.
Тетяна Яремчук була багаторазовим учасником столичного фестивалю для людей з особливими потребами «Повір у себе», де її картини займали призові місця, також брала участь у конкурсі «Кришталева Палітра», де змагалася зі здоровими митцями, і там її роботи теж були серед найкращих. Малюнок для художниці – її стихія, своєрідний спосіб самореалізації.
Згодом Тетяна ступила до Київського коледжу театру і кіно, де здобула спеціальність «Художник-бутафор». Щодня на парах мама конспектувала лекції, а дівчина уважно слухала викладачів, і потім старанно все вивчала вдома.
Художниця каже, що на створення картин її надихають подорожі, улюблена музика, яскраві миті життя, а також тварини. Найчастіше художниця малює коней, вона обожнює цих тварин, вважає їх особливо добрими та щирими створіннями, а ще Тетянка каже, що тварини для неї – друзі, які не здатні на зраду.
Окрім того, Таня, попри те, що, через хворобу, не володіє руками, таки змогла опанувати комп’ютер. Дівчина працює на ньому… носом. Тетянці, знову ж таки, через недугу, дуже важко розмовляти, але спілкування для неї – невід’ємна частина життя, саме тому вона попри все пристосувалася до роботи з комп’ютером.
Завдяки сучасним технологіям дівчина може про щось дізнатися, знайти друзів та бути в гармонії зі світом.Тетяна Яремчук – справжній борець! Зразок того, як треба боротися за щасливе життя, за життя, в якому, попри всі труднощі є місце для найкращих емоцій! Щастя, каже дівчина, — це коли людина знаходить себе, може займатися тим, що їй до душі, коли може відчувати себе потрібною, а ще – коли поряд люди, яких любиш ти, а вони люблять тебе,і коли рідні усміхнені та здорові.Молода художниця мріє про те, аби батьки були здорові, щасливі і життєрадісні, розуміли, любили і пишалися нею. Мріє мати свій власний куточок, де можна усамітнитися, побути на одинці зі своїми думками, насолодитися тишею, а ще мріє, щоб в житті було більше радісних моментів… І, звичайно ж, хоче, щоб нарешті в країні запанували мир та стабільність.Кожного дня Тетяна Яремчук віддано бореться зі всіма життєвими випробуваннями, і вірить, попри все вірить, у світле майбутнє, доводячи усім, що сила мрії здатна здолати будь-які перепони на життєвій стежині!
