Управління соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації (Київська область) вимагає від удови героя АТО повернути майже 700 тис. грн, виділених державою на придбання квартири дітям полеглого воїна. Олена Сидоренко проклинає себе, що довірилася корпорації “УкрБуд”, і шокована тим, що чиновники подали на неї до суду.
Про це розповідає OBOZREVATEL, передає ІА “Цинічний Львів“.
Троє дітей, але пішов на війну
2014 року Олена й Олександр Сидоренки щасливо жили у м. Тетієві Київської області. Пишалися старшим сином (20-річний Микола вже повернувся з армії), ростили 8-річного Івана та трирічного Артема. Коли Росія анексувала Крим і почала війну на Донбасі, 40-річний глава сімейства пішов до військкомату.
“Напевно, як і будь-яка жінка, я просила його… Все ж таки троє дітей. Але чоловік свого часу пройшов службу, яка його багато чому навчила. За словами Сашіка, ті хлопці, які зібралися на війну, були не готові. Він сказав мені: “Я знаю, що зможу зберегти не одне життя”, – розповідає Олена.
Так і вийшло, Олександр справді врятував багато життів, ось тільки своє не зміг…
“Саша ніколи не пас задніх. Він захищав до останнього і воював за свою країну – він не міг інакше”, – плаче вдова.
Тетіївський районний військовий комісаріат призвав Олександра в червні 2014 року. Під час двох ротацій у зоні проведення Антитерористичної операції старшина роти вогневої підтримки виконував бойові завдання на Донбасі. Пройшов багато “гарячих точок” – Дебальцеве, Чорнухине, Нікішине, Піски та Опитне, шахта “Бутівка”…
“Синочок думав, що тато спить”
Олександр загинув 24 квітня 2015 року під Донецьком внаслідок обстрілу російськими окупаційними силами. За словами Олени, втомлених постійними обстрілами воїнів 11-го батальйону мали того дня вивести на ротацію. А ввечері вона дізналася, що її чоловіка більше немає.
Указом президента України від 4 червня 2015 року старшина Олександр Сидоренко був посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.
Особливо важко переніс смерть тата молодший син Артем, якому тоді ще не виповнилося й чотирьох років.
“Коли Сашу привезли й труна стояла у кімнаті, Артемко не відходив від нього… Будив його, розплющував очі й питав, чому тато так довго спить. Діти так чекали його з війни і не розуміли, що тато мертвий. Коли прийшли з кладовища, синочок сказав: “Бідний мій тато, його закопали”. Постійно питав, коли ми підемо відкопувати, ходив і наспівував: “Мій тато Герой, але він загинув”. Було дуже важко…” – зі сльозами згадує Олена.
У молодшого сина був дуже сильний зв’язок із батьком. Вдова розповідає, що чоловік дуже любив дітей. І куди б не йшов чи не їхав, завжди брав із собою молодших синів, називав їх “мої шехзаде”.
Порятунок – переїзд
За словами Олени, у молодшого сина проблеми зі здоров’ям – дитина з народження перебуває на медичному обліку. Лікарі рекомендували басейн, різні процедури в реабілітаційному центрі. У Тетієві з цим проблематично, тому мама шукала варіанти для переїзду в столицю.
“Я на 100% була впевнена, що нам треба до Києва. Там є потрібні нам фахівці, а для будь-якої матері здоров’я дітей на першому місці”, – говорить Олена.
Боялась аферистів, але підвела держкомпанія
Потім сім’я загиблого воїна отримала гроші від держави на придбання квартири для двох неповнолітніх дітей. Олена, звісно, почала шукати житло в Києві.
“Я дуже боялася “вскочити” з купівлею житла. Дізнавалася, що і як, підключала Сашиних друзів. Вони мені рекомендували тільки державного забудовника, щоб не було жодного обману”, – каже вдова.
Працівникам будівельної корпорації “УкрБуд” Олена розповіла, що дуже хвилюється, адже гроші на квартиру виділила держава, а в неї на все про все є лише два роки. Такий термін визначений постановою Кабміну для купівлі житла. Працівники “УкрБуду” запевнили, що навіть не варто сумніватися, все буде добре.
Олена підписала договір про інвестування в квартиру в житловому комплексі “Чарівне місто”, з її спецрахунку забудовнику було перераховано державні кошти, а також її особисті (додала з тих грошей, які їй виплатили після загибелі чоловіка).
А потім все пішло не так. З будівництвом виникли проблеми, житловий комплекс “УкрБуд” (як і багато інших) все ніяк не могли здати. Олені почали телефонувати з управління соцзахисту населення Тетіївської райдержадміністрації: мовляв, два роки майже закінчилися, а ви не надали документи.
Жінка занервувала і поїхала в “УкрБуд”. Там сказали, що з квартирою доведеться почекати…
Гроші дали, гроші забрали
Чиновники із соцзахисту знову почали телефонувати, але вже вимагали повернення виділених державою коштів на купівлю квартири для дітей воїна.
Олена згадує: “Я їм пояснювала, що квартира практично готова, чекаємо на здачу будинку. Як же мені вимагати від забудовника повернення коштів? Сума чималенька, але там, крім державних, є й мої особисті. Я все вклала заради дітей! До того ж за цей період інфляція тощо. І все разом означало втратити надію на переїзд і, відповідно, надати необхідну допомогу молодшій дитині. Але чиновники мене не чули. А потім я дізналася, що вони подали до суду”.
Підтримка від держави – на словах
Незважаючи на багатообіцяльну назву – управління соціального захисту населення – захисту Олена не побачила, тільки формальні відписки. І найстрашніше, за її словами – всім байдуже.
Жінка шукала допомоги в чиновників. Потрапила на прийом і до глави департаменту соцзахисту Київської облдержадміністрації, зверталася до голови ОДА. Нічого не не допомогло.
“Скільки я порогів оббивала, до кого тільки не зверталася! По кілька разів на тиждень їздила до Києва – це якесь замкнене коло”, – ділиться жінка.
Олена шокована звинуваченням у тому, що вона не використала державні кошти за призначенням.
“У цій ситуації немає моєї провини! Я не вкрала державні гроші, та я їх навіть у руках не тримала! Забудовник не здав ЖК, але тепер страждаю я. Скільки вже сліз пролито! До того ж управління соцзахисту від початку і до кінця “супроводжувало” придбання квартири – перевіряли все щодо відповідності закону, перевіряли договір, перераховували гроші. Господи, ніколи не могла подумати, що таке трапиться. Я втратила чоловіка, який пішов на війну захищати нашу країну, а від держави зараз жодної підтримки!” – обурюється вдова.
Зараз середній син – 14-річний Іван – навчається у київському спортивному ліцеї-інтернаті, займається веслуванням на байдарках та каное. Мама, звісно ж, мріє, що вся сім’я скоро буде поруч. Однак ЖК “Чарівне місто” у Києві досі не добудований.
Боротьба продовжиться в судах
Зараз справою Олени Сидоренко зайнявся адвокат Микола Янковий. Він розповів OBOZREVATEL, що є хороші шанси відбитися від домагань чиновників у суді.
– Шанси однозначно є. Нами було подано заперечення на позов, і з огляду на ті аргументи, на ту позицію, яку ми подали й сформували – закон на нашому боці.
У постанові Кабміну зазначено, що коли будинок здається в експлуатацію, особа, в нашому разі Олена Сидоренко, повинна подати документи про те, що будинок здано і за нею зареєстровано право власності. Якщо вона цей документ не подала в управління соцзахисту, тоді зобов’язується за законом повернути виділені державою гроші. Але оскільки будинок не здано в експлуатацію, то документів у принципі не може бути – бо він не завершений. Відповідно, права власності теж. І Олена не може подати цей документ. Тому вимагати того, чого немає, чиновники не повинні.
До того ж будівництво припинилося через незалежні від жінки причини. Там накладено арешт на землю, є кримінальне провадження. Також є підозри, що працівники Фонду фінансування виводили гроші на підставних осіб. Йдеться про кошти, які вкладалися інвесторами. Цим зараз займаються слідчі Державного бюро розслідувань.
Далі. Всі перерахування до Фонду фінансування будівництва були зі спеціального рахунку Олени, який відкрили суто для цієї мети, для інвестування, що виключає варіанти привласнення нею грошей чи неправильне використання. Відповідно, ніхто не може стягувати з Олени ці кошти.
Крім того, усе було під контролем управління соцзахисту, вдова погоджувала кожну дію: контракт на інвестування, платежі тощо. Всі ці факти ми надали суду і вважаємо, що дії управління соцзахисту Тетіївської РДА незаконні, у них немає права вимагати повернення коштів від Олени Сидоренко. Сподіваємося, що суд візьме це все до уваги й ухвалить законне рішення. Закон однозначно на боці сім’ї загиблого воїна АТО.
