Проблеми збереження чистоти довкілля та захисту тварин щодня набувають широкого розголосу в суспільстві. Нещодавно Кабінет Міністрів України розглянув і схвалив запропоновані Міністерством екології та природних ресурсів зміни до законодавства, які стосуються захисту тварин від жорстокого поводження, зокрема заборона їх використання в цирку.
Очільниця Екологічного Корпусу Львівщини Неля Марчук розповіла нашому кореспондентові про основні напрямки роботи зоозахисників на західній Україні та оцінила стан і діяльність місцевих притулків для тварин.
Розкажіть, коли виникла ваша організація та якими напрямками роботи займаєтеся?
У 2010 році в Харкові відкрили перший Екологічний Корпус на базі Цивільного корпусу “Азов”. Тоді я тільки почала цікавитися питаннями еко та зоозахисту в Україні і подумала, що було б непогано започаткувати діяльність такої структури і на західній Україні. Відтак, наша організація розпочала свою роботу вже з 2016 року. Ми вирішили не обмежувати себе якимось одним напрямком роботи та стараємося максимально охопити усі сфери діяльності: волонтерську, соціальну (робота з дітьми), просвітницьку. Зокрема, у Львові нам вдалося організувати декілька тематичних кіно та відеопоказів про збереження довкілля та екологічні проблеми в Україні, наприклад про заборону використання натурального хутра. У центрі міста на великому екрані демонстрували жахливі кадри процесу виготовлення хутра, від початку вирощення тварини, до тієї жорстокості, до якої вдаються люди, щоб це хутро потім отримати. Таке краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
Більшість із нас навіть не задумується про те, які жахіття відбуваються на українських хутряних фермах, у звіринцях та цирках.
Тому, можу з впевненістю сказати, що ці проекти дають свій результат. Ми також активно працюємо з дітьми, відвідуємо школи та розповідаємо учням про те, як важливо дбати про довкілля і берегти природу. Для молоді організовуємо волонтерські виїзди в притулки для тварин. Наша організація разом із уповноваженими органами займається вилученням диких тварин в недобросовісних власників та передати їх в центр реабілітації.
Чи доводилося вам помічати приклади жорстокого поводження з тваринами в Україні? Як саме відбувається процес затримання та штрафування недобросовісних власників ?
Перш ніж забирати тварину у власника, треба знайти відповідне місце, куди її віддати. В цьому найбільша проблема, адже в Україні є дуже мало таких місць, зокрема найбільші з них: притулок для свійських тварин “Вуглик”, центр реабілітації для ведмедів “Домажер” на Львівщині та центр реабілітації диких тварин в Галичі. Саме до цих притулків можна забрати тварин, із якими жорстоко поводилися власники.
Знаємо, що Законом України заборонено утримання червонокнижних тварин з метою збагачення, проте на Львівщині такі випадки – не рідкість. Нам вже вдалося вилучити чотирьох орланів білохвостих – великих благородних птахів, яких використовували для фотопослуг в зонах напливу туристів. У світі представників цього виду птахів налічується всього 5-7 тисяч пар. Браконьєри знаходять місця, де ці птахи гніздуються в Україні та крадуть пташенят, щоб згодом продавати і використовувати з метою власного збагачення. Проблема в тому, що недобросовісні власники не мають жодних документів та ветеринарних довідок на цих тварин, тримають їх в неналежних умовах. Таких людей в Україні абсолютно нікому покарати, адже наші правоохоронці навіть не розуміють, в чому полягає склад злочину. Так було у випадку з порятунком одного із орланів біля водоспаду Шипіт в Яремче. Чоловік використовував цього птаха для фотопослуг в парку, де багато туристів. Ми приїхали на виклик разом із правоохоронцями, проте вони навіть не змогли скласти відповідний протокол, бо не розуміли, в чому склад злочину. Власники птахів неодноразово переховувалися від поліції і це тривало аж поки ми самі приїхали та забрали птахів до реабілітаційного центру. Сподіватися на уповноважені органи в цьому випадку дуже складно, тож доводиться діяти радикально.
Які основні документи на тварину мають бути у власника?
Обов’язковим є наявність ветеринарного паспорта, документа, який засвідчує легальне набуття тварини та офіційний дозвіл від Міністерства екології (якщо це червонокнижний вид).
Утримання диких тварин в неволі – це одна із найбільших проблем екозахисту.
В Україні є безліч прикладів таких злочинів, тому перевірка усіх документів на тварину просто необхідна. Саме так рік тому нам вдалося врятувати ведмедицю на кличку Христя з пересувного цирку “Шапіто”. Ця представниця Таньшанського бурого ведмедя захищена Міжнародною конвенцією Cites та належить до рідкісного виду. Недобросовісний власник їздив з нею по Україні та проводив платні покази тварини в циганських таборах і цирках. Перевозили ведмедицю в маленькому фургончику, погано годували. Тварина перебувала просто в ганебних умовах. Активісти безліч разів викликали поліцію, щоб забрати ведмедицю у власника, проте його ніхто навіть не оштрафував, мовляв, має усі документи на звіра. У чоловіка справді був ветеринарний паспорт, як згодом виявилося, підроблений, адже оформлений не на самицю, а на самця. Ми зверталися до Міністерства екології і завжди – безрезультатно, аж поки не підстерегли власника на одному із виступів та разом із представниками ведмежого притулки “Домажер” не забрали Христю. Під час огляду в тварини виявили цероз печінки, очевидно, власник споював її перед виступами, щоб була спокійніша. Ведмедиця перебувала в жахливому стані, у тварини серйозні пошкодження лап та проблеми з кістками через малорухливий спосіб життя й затісну клітку, в якій її тримали. Зараз Христю доглядають в центрі реабілітації, проте власника так і не покарано за цю жорстокість.
Екологічний Корпус активно співпрацює з притулком для свійських тварин “Вуглик”. Які там умови утримання ?
Ми неодноразово приїжджали туди допомагати фізично: прибирали, доглядали за тваринами, допомагали утеплювали вольєри. Цей притулок за кількістю свійських тварин є не лише найбільшим в Україні, а в цілому світі. У “Вуглику” всі тварини провакциновані, мають ветеринарні паспорти та всі необхідні довідки, тож не передають ніяких вірусів і не несуть загрози здоров’ю людей. Ми організовуємо волонтерські виїзди для всіх охочих допомогти працівникам притулку. Роботи там – предостатньо, треба тільки зібрати команду.
Чи співпрацюєте ви з іншими зоозахисниками у Львові та чим Екологічний корпус відрізняється від інших організацій?
У Львові працює Західноукраїнське товариство захисту тварин, з яким ми разом брали участь в спільному марші захисту прав тварин, до якого долучилися всі існуючі організації цього напрямку. На всеукраїнському рівні ми консультуємося з благодійною організацією “Екологія-Право-Людина”, яка спеціалізується на юридичній стороні та відповідає за дотримання зоозахисного законодавста. Екологічний корпус є частиною масового руху, який не обмежує себе в одному напрямі діяльності, тому, напевно, в цьому наша унікальність. Намагаємося поєднувати у своїх проектах усі соціальні сфери і впливати на них. Представники “Національного корпусу Львівщини” долучаються до процесу вилучення та порятунку диких тварин, “Національні дружини” відповідають за питання незаконної вирубки лісів, нелегального продажу тварин тощо. Кожен виконує свою роботу. Наразі ми активно працюємо для того, щоб представники Екологічно корпусу отримали посвідчення Громадського екологічного інспектора. Цей документ допоможе краще контролювати екологічну ситуацію в країні, за його наявності можна буде скласти протокол самостійно, а в подальшому навіть притягнути злочинців до відповідальності. За Законом України жорстоке поводження з тваринами карається ув’язненням на 6-8 років, але на ділі ніхто з цих злочинців не покараний.
Хотілось би, за прикладом європейських країн, створити в Україні еко та зоополіцію, яка вже на законодавчому рівні контролюватиме стан захисту довкілля.
Поки цього немає, на своєму місці ми робимо все можливе. У світі дику природу тотально нищать, і є дуже мало справді небайдужих людей, які готові цьому запобігти.