Волелюбним хорватам буквально одразу довелося відстоювати свою свободу і державний суверенітет у збройній боротьбі проти місцевих воєнізованих формувань сербських шовіністів та федеральної югославської армії. Під час першого етапу сербсько-хорватської війни (від літа 1991 до листопада 1992 року) Хорватія втратила значну частину своїх територій – так звані “сербські республіки” у Східній та Західній Славонії, а також Кра’їну.
Для розмежування ворогуючих сторін ООН скерувала в зону конфлікту миротворчий підрозділ. Проте у 1995 році за наказом Франя Туджмана було відновлено активні бойові дії проти сербських бойовиків, які продовжували дестабілізувати обстановку на прикордонних територіях. В результаті блискуче проведеної військової операції “Буря” у період з 4 по 7 серпня хорватська армія і поліція відвоювали відірвані від центрального уряду збунтованими сербами хорватські території, де утворили невизнану квазі-державу “Республіка Сербська Країна”.
Таким чином, всього за 84 години було відновлено хорватський конституційно-правовий порядок на всіх захоплених сербськими сепаратистами територіях, окрім східної Славонії. Операції “Буря” та “Блискавка” поклали край вітчизняній війні в Хорватії. Протягом акції за участю майже 200 000 хорватських вояків було визволено 10 400 квадратних кілометрів або 18,4 відсотка загальної площі Хорватії.
Над рештою окупованих земель у хорватському Подунав’ї було відновлено хорватський суверенітет за допомогою перехідної міжнародної адміністрації протягом 1996-1998 років. Відтак 1 квітня 2009 року Республіка Хорватія увійшла до складу НАТО, а вже 1 липня 2013 року ця незалежна балканська держава стала 28-им членом ЄС.
Оглядаючись на героїчне минуле хорватів, варто зазначити, що історичні сліди цього гордого і волелюбного народу, згідно археологічних і літописних джерел, ведуть у західну частину нинішньої України – до українських Карпат та Прикарпаття.
Хорватські племена з’явилися на Балканах ще у VI столітті від народження Христа, де зайняли частину давньої Далмації та Паннонії. Протягом VIII—IX століть цю територію підкорили франки, але вжу у IX столітті хорвати утворили окреме князівство, що з 925 року трансформувалося в королівство, першим королем якого став князь Томіслав. Водночас хорвати прийняли з Риму християнство і латинське письмо.
Протягом 1102–1526 pоків Хорватія перебувала у персональній унії з Угорським королівством, зберігаючи державну автономію із окремим парламентом (Сабором) під владою угорських королів. В той же час приморська Хорватія, або Далмація, знаходилася під контролем Венеційської республіки.
У XVI—XVII століттях більшою частиною Хорватії володіла Османська імперія, тоді як решта території опинилася під владою імперії Габсбургів. Під час угорської революції 1848-1849 років хорвати стали на боці Австрії й оголосили автономію, яку у 1867 році знову було приєднано до Угорщини. Остання проводила на підконтрольних територіях шовіністичну політику мадяризації.
У XIX столітті почалося національно-культурне відродження Хорватії в рамках так званого ілліризму – загального руху балканських народів, що пропагував єдність південних слов’ян. Нація прагнула свободи.
29 жовтня 1918 року Народний Сабор у Загребі проголосив самостійність Хорватії. 1 грудня 1918 року держава увійшла до об’єднаного Королівства сербів, хорватів і словенців, яке після перевороту 1929 року було перейменовано у Королівство Югославія.
В 1939 році Хорватія одержала довгожданну автономію у складі Югославії, а протягом 1941-1945 років існувала Незалежна Держава Хорватія в союзі з Третім Рейхом та Королівством Італія – під проводом Анте Павеліча і партії “усташів”.
У період із 1943 до 1945 року на території Хорватії точилися запеклі бої між сербами і хорватами, комуністами й антикомуністами. За підтримки московсько-більшовицької імперії і західних союзників, керівник сербських червоних партизанів Йосип Броз Тіто тоді здобув перемогу над “усташами”, а Хорватію було включено до комуністичної федеративної Югославії, у складі якої вона знаходилася майже пів століття.
Маючи сьогодні незалежну державу і впевнено дивлячись у майбутнє, хорвати добре знають історію свого народу, пам’ятають свою прадавню столицю, відкриту істориками у Стільському городищі на Львівщині, завжди підтримували та підтримують братерські стосунки з українцями. Зокрема, під час Другої світової війни у складі збройних сил Хорватії діяв Український легіон. Надалі українські та хорватські емігранти співпрацювали в рамках Антибільшовицького блоку народів. Тепер же, з початком московсько-української війни у 2014 році, багато хорватських побратимів стали добровольцями українських військових формувань, зокрема полку “Азов”, де поруч із українцями боролися і продовжують боротьбу проти спільного ворога – московського імперіалізму, сателітом якого на Балканах був і залишається сербський міні-імперіалізм.
Іван Вовк, історик, політолог, спеціально для ІА “Цинічний Львів”
