“Син був повністю побитим”: Солдат із Рівненщини загинув на службі

Крізь сльози Лариса Гагіна розповідає, що її син змалку був спокійним та слухняним, поважав інших. Наполегливий та працьовитий, він хотів бути самостійним, щоб не залежати від батьківських грошей. Тож щойно хлопцю виповнилося 19 років, поїхав із мамою на заробітки до Польщі. Купив автомобіль, мотоцикла, а згодом став збирати на квартиру. Ігор довгий час зустрічався із дівчиною Галиною. Мріяв, що коли поберуться, приведе її у власний дім.

Минулої весни Ігоря Гагіна призвали до війська. Служив у місті Павлоград Дніпропетровської області. Жінка розповідає, син одразу ж знайшов спільну мову із товаришами по службі, ні на що не нарікав. Завжди казав, що у нього все добре. Планував, коли прийде у відпустку, узаконити стосунки із Галиною. Оскільки з дружинами солдатам дозволяли довші побачення, аніж із нареченими. Проте незадовго до цього, 28 серпня, життя хлопця трагічно обірвалося…

– Я саме повернулася із заробітків. Стали з Галинкою збиратися до Ігоря в гості. Проте син попросив відкласти візит на певний час. Сказав, якщо приїдемо пізніше, зможе довше побути з нами. Ми погодилися, пообіцяли ще й племінницю із собою взяти, – плаче згорьована мати. – Якби ж я тоді знала, що за кілька днів його не стане… Того дня зранку нам подзвонили й сказали, що вночі Ігор застрелився у караулі. Ми з чоловіком не повірили. Подумали, що то шахраї, або хтось познущатися схотів. Передзвонили у військову частину, потім у військкомат. На жаль, син дійсно був мертвим. Але ми не віримо, що то Ігор сам. У нього не було причин стрілятися. Він жити хотів, плани будував! До того ж, коли труну з сином привезли додому, він був повністю побитим. Його, звісно, добре загримували, проте за кілька годин косметика зійшла, і на лобі проступив величезний кривавий синець. Підозрюю, що то його вдарили рукояткою пістолета. На носі ж виднівся слід від підошви берця, а на шиї – широкий слід. Мабуть, сина душили армійським паском. Думаю, що Ігоря дострелили вже мертвим, аби замести сліди. Коли я запитала у слідчої, як у самогубці може бути стільки побоїв, вона відповіла: «Може, тіло пошкодилося, коли його везли з місця події до моргу».

Лариса Гагіна розповідає, коли Ігор бачив власну кров, втрачав свідомість. Про цю його особливість знали лише рідні. Тож припускає, що сина били непритомним. Згодом хлопці, з якими служив покійний, писали матері, що під час нічної перевірки постів прапорщик знайшов у Гагіна в кишені три яблука. Солдатам заборонено мати при собі будь-які сторонні предмети. Тож, аби покарати порушника, змусив його одягнути бронежилета й бігати по території. Згодом підійшли два майори. Мама припускає, що Ігоря продовжили принижувати, а він дав відсіч, бо характер мав такий, що не терпів зверхності над собою.

– Як просувається розслідування щодо обставин смерті мого сина, я не знаю. Бо в поліції на мої дзвінки вже не відповідають. Не беруть слухавки й у частині, де він служив. Просила у слідчих, щоб мені віддали форму Ігоря, хотіла зробити незалежну експертизу, то вони прислали відписку, що одяг, у який він був одягнутий у момент смерті, не вилучали, – каже Лариса Гагіна. – Щоб добитися хоч якоїсь правди, їздила на прийом до генерального прокурора.

Заступник командира по роботі з особовим складом військової частини №3024 підполковник Юрій Лісняк розповідає, що солдат Ігор Гагін був спокійним, врівноваженим хлопцем. Неконфліктний. Тож те, що сталося, каже, шокувало і їх. Говорить обережно, загальними фразами. Наголошує лише, що висновки в цій справі зробить слідство та суд. А військові, мовляв, і самі зацікавлені у якнайшвидшому її розслідуванні.

Небагатослівні про загибель Ігоря Гагіна й поліцейські. Єдине, що повідомляють у відомстві, справу кваліфікували за частиною 1 статті 115 (вбивство) Кримінального кодексу України з додатковою відміткою «самогубство», триває досудове розслідування. Решта подробиць, кажуть, таємниця слідства.